Перспективи перенесення свідомості ставлять питання про ідентичність і життя

Науковці та інженери досліджують можливість перенесення людської свідомості в штучні тіла або комп’ютерні системи, що відкриває шлях до безсмертя, але ставить фундаментальні питання про природу людського “я”.

Технологія перенесення людської свідомості у штучні системи, яку колись вважали фантастикою, сьогодні наближається до реальності завдяки прогресу в галузях нейробіології, комп’ютерних технологій та штучного інтелекту. Вчені активно досліджують можливість моделювання діяльності мозку і перенесення “розуму” в цифрове середовище. Однак це викликає низку етичних та філософських питань: чи буде людина, перенесена у цифрову форму, все ще собою? Чи здатне це забезпечити безсмертя або ж призведе до втрати людської сутності?

Ідея про те, що свідомість — це програмне забезпечення, а мозок — це лише “залізо”, знаходить все більше підтримки серед дослідників, які працюють у сфері когнітивних наук. Можливість створення “резервної копії” свідомості або перенесення її в інше, штучне тіло, стала однією з найцікавіших наукових тем нашого часу. Зокрема, ідея використання комп’ютерних систем для симуляції людського мозку може дозволити нам не тільки продовжити життя, але й перемогти смерть. Уявіть, що мозкові клітини можна замінити на нейронні мережі, які імітують діяльність справжніх нейронів, що відкриє шлях до створення свідомих машин або “вічних” людей.

Проте важливо розуміти, що перенесення свідомості, або так званий “аплоудинг” (англ. uploading), стикається з низкою технічних та філософських викликів. Основна технічна проблема полягає в тому, що навіть найсучасніші комп’ютери не здатні симулювати весь обсяг нейронних зв’язків людського мозку з потрібною точністю. Мозок — це понад 100 мільярдів нейронів, кожен з яких утворює тисячі синаптичних зв’язків з іншими нейронами. Протягом життя ці зв’язки постійно змінюються в процесі мислення, навчання та сприйняття навколишнього світу. Відтворити таку динамічну систему в цифровій формі — колосальне завдання.

Тим не менш, деякі дослідження показують перспективи в цьому напрямі. Наприклад, науковці вже працюють над створенням штучних нейронів, здатних замінювати біологічні клітини. У дослідженнях, опублікованих у 2016 році, описуються експерименти з хімічними та електричними зондами, що стимулюють активність у мертвій мозковій тканині, що дає надію на майбутню можливість відтворення мозкової діяльності в штучних системах. Хоча такі дослідження знаходяться на початковій стадії, вони вказують на можливість того, що свідомість людини можна буде одного дня “завантажити” в комп’ютер.

Однак навіть якщо технології дійдуть до того, що свідомість можна буде перенести на цифровий носій, постають фундаментальні питання ідентичності. Наприклад, чи буде особа, чия свідомість завантажена в комп’ютер, тією ж самою людиною? Якщо свідомість є унікальною комбінацією біохімічних процесів, чи зможе вона залишатися незмінною після перенесення в іншу форму? Питання про те, чи залишиться особистість після такого перенесення тією ж, є не тільки філософським, але й психологічним.

Щоб відповісти на ці питання, вчені експериментують з поступовою заміною біологічних нейронів на штучні. Уявімо, що один нейрон у мозку людини замінюють на штучний аналог, який працює значно швидше й ефективніше. Особа при цьому не відчуває жодних змін у своїй свідомості, адже один нейрон не здатен радикально вплинути на роботу мозку. Якщо продовжувати цей процес і поступово замінювати всі нейрони, постає питання: на якому етапі людина перестане бути собою? Чи зміна всього мозку на штучний призведе до втрати індивідуальності?

Ще одна проблема, яка виникає при обговоренні перенесення свідомості, полягає в тому, що особистість формується не лише мозком, а й тілом. Наша фізіологія та взаємодія з навколишнім середовищем грають важливу роль у формуванні нашого “я”. Без тіла, яке надає нам певні відчуття, чи можна говорити про ту саму людину? Перенесення свідомості в комп’ютер може призвести до втрати тілесного досвіду, що є невід’ємною частиною людського існування.

З іншого боку, деякі філософи та футурологи стверджують, що перенесення свідомості в цифрову форму не тільки дозволить зберегти індивідуальність, але й надасть нові можливості для розвитку людського розуму. Людина з цифровою свідомістю зможе значно покращити свої когнітивні можливості, швидкість мислення, пам’ять і творчі здібності. Така особа зможе опановувати нові знання і навички в рази швидше, ніж звичайна людина. Більше того, цифрова свідомість зможе існувати в різних середовищах, зокрема віртуальних світах, що відкриє нові горизонти для людського досвіду.

Однак це не знімає головної філософської дилеми: чи буде така “цифрова” людина все ще людиною? Якщо емоції, переживання та відчуття можна буде симулювати у цифровій формі, то чи не перетвориться людина на складний алгоритм? Чи зможе свідомість без біологічної основи зберегти ті риси, які роблять нас людьми — співчуття, любов, страх, радість?

Якщо ж уявити, що в майбутньому людство зможе перенести свою свідомість у віртуальні світи, це може призвести до створення нової форми цивілізації. Завантажені свідомості зможуть існувати незалежно від фізичного тіла, досліджувати Всесвіт і жити в створених ними реальностях. Віртуальні світи можуть бути настільки реалістичними, що люди в них не відчуватимуть різниці між справжнім і симульованим світом.

Проте, навіть якщо перенесення свідомості дозволить досягти “вічного життя”, це не гарантує, що людина залишиться собою. Перехід від біологічної до цифрової форми існування може змінити не тільки розуміння себе, але й саму природу людської свідомості.