Село Сіноводи на Хмельниччині розташоване у Деражнянській громаді. В ньому проживає найменша у районі кількість людей – сім. Зимувати тут залишаються лише три родини.
Свою назву село отримало завдяки сінокосам, якими здавна славилися ці землі.
Історію цього села, як і фото його краєвидів, не знайдеш навіть в Інтернеті. Про нього майже нема інформації. Втім, відомо, ще до революції 1917 року власник земель розпродав угіддя, а місцеві жителі заготовляли тут сіно для худоби. З часом село розросталося: з’явилася початкова школа, а після приходу більшовиків у 1920 році на хуторі було створено комнезам (Комітет незаможних селян (КНС, комнезам) – орган Радянської влади на селі в Україні в 1920–1933 роках) у складі двох людей, – розповіла Суспільному староста округу з центром в селі Кальня Жанна Туз.
Колись у селі був створений колгосп “Промінь”, який проіснував до воєнних років. Пізніше Сіноводи увійшли до складу колгоспу села Кальні, а нині територія села належить до Кальнянської сільської ради.
За словами ексголови колгоспу “Маяк революції” Миколи Мацькова, наразі у селі немає ні магазину, ні газопостачання, ні пошти, а до електромережі підключені лише три будинки:
Проживають тут лише шість родин, з яких три залишаються зимувати. По хліб вони змушені ходити до сусіднього села. Влітку до них приєднуються дачники з райцентру, хоч якось підтримуючи життя в селі.
Сіноводи оточені лісами та мають трикілометровий відрізок дороги, що з’єднує село зі шляхом “Деражня – Вовковинці”, має гарне покриття, що полегшує доступ до села. Втім, навіть це не спонукає людей обирати населений пункт для життя.
Колись найкращі показники у виробництві тваринницької продукції села забезпечували вівчарство та пасіка. У рослинництві переважали цукрові буряки та зернові культури, – розповів Микола Мацьков.
Зараз місцеві мешканці намагаються відновити господарську діяльність, шукаючи можливості для розвитку.
Автор: Тетяна Новак
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
