Що було б, якби астероїд не знищив динозаврів?

Близько 66 мільйонів років тому відбулося зіткнення з гігантським астероїдом, що змінило історію нашої планети. Об’єкт діаметром близько 15 кілометрів обрушився на область сучасної Мексики, спричинивши приголомшливі природні катаклізми: величезне цунамі, масштабні пожежі, кислотні дощі. Окрім цього, величезні обсяги пилу та уламків надовго затулили Сонце. Наслідки були катастрофічними: близько 75% усіх видів живих істот, серед яких і непташині динозаври, загинули впродовж декількох місяців.

Однак постає питання: що було б, якби цей астероїд узагалі не врізався в Землю? Чи зуміли б динозаври зберегти своє панівне становище, пережити суворі кліматичні випробування та, можливо, еволюціонувати до більш розумних форм?

Чи зберегли б динозаври владу над планетою?

Палеонтологи вважають, що цілком імовірно: за відсутності катастрофічного удару динозаври продовжили б свій розвиток, як робили це упродовж 165 мільйонів років свого існування. За словами професора палеонтології Единбурзького університету Стіва Брусатта, ці тварини неодноразово виживали за складних умов: коли рівень моря змінювався, коли клімат коливався від одного екстремуму до іншого, і навіть за часів потужних вивержень вулканів. Такий сценарій зберіг би їхню верховну роль на Землі, водночас обмеживши або й унеможлививши подальшу еволюцію ссавців, зокрема й наших предків.

Частина науковців висуває тезу, що динозаври все одно поступово втрачали видове різноманіття, тому рано чи пізно вони б зникли. Але Брусатт цьому суперечить: останні скам’янілості свідчать про високу чисельність і різноманітність динозаврів у різних куточках світу напередодні зіткнення з астероїдом.

Льодовикові періоди й холоднеча: чи витримали б динозаври?

Наступне питання: чи зуміли б ці рептилії вижити у жорстких умовах льодовикових періодів? Значна частина видів мешкала в теплих регіонах, проте деякі динозаври, за даними палеонтологів, чудово давали раду й у суворішому кліматі. Зокрема, вони мали пір’я, яке цілком могло б слугувати їм термоізоляцією — подібно до шерсті у ссавців.

Більше того, існує припущення, що великі хижаки на кшталт тиранозавра рекса були теплокровними або ж мали проміжний тип терморегуляції. Тож уявлення про те, що вони повністю залежали б від зовнішньої температури середовища, може бути помилковим. З часом, за необхідності, динозаври могли розвинути й нові механізми пристосування до холодного клімату — так само, як це колись зробили мамонти, відростивши густу шерсть у льодовикову епоху.

Інтелект і “розумні” динозаври: міф чи реальність?

Ще у 1982 році палеонтолог Дейл Рассел висловив гіпотезу, що деякі види, зокрема троодонтиди, могли б у перспективі розвинути високий інтелект. Вони вже мали пропорційно великий мозок, бінокулярний зір і протиставлений великий палець, що є запорукою більш “тонких” маніпуляцій. Теоретично, наголошував учений, тривала еволюція могла б призвести до появи “динозавроїдів” із розвиненими когнітивними здібностями.

Проте більшість науковців ставляться до таких припущень скептично, зазначаючи, що шлях інтелектуального розвитку у динозаврів радше не сягнув би “людського” рівня. Однак сучасні птахи, які фактично є нащадками динозаврів, демонструють неабияку кмітливість. Деякі дослідження свідчать, що їхні мізки мають більше нейронів порівняно з багатьма ссавцями, що відкриває шлях до складних форм поведінки. Чи змогли б динозаври досягти нашого рівня розвитку? Це залишається вкрай дискусійним питанням.

Що чекало б на ссавців?

Розквіт ссавців, з-поміж яких у майбутньому з’явилися й люди, став можливим лише завдяки масовому вимиранню динозаврів. До зіткнення з астероїдом ссавці існували, та переважно займали незначні екологічні ніші й лишалися відносно дрібними. В умовах конкуренції з великими й потужними динозаврами їхні шанси на масштабне поширення чи збільшення розмірів були мінімальними.

Після зникнення величезних рептилій ссавці почали активно завойовувати нові простори, поступово збільшуючи свій розмір і формуючи складніші біологічні угруповання. Урешті-решт це і створило передумови для появи приматів, а згодом — людей.

Підсумок: світ без удару астероїда

Якщо зробити висновок із цих уявних сценаріїв, то за відсутності зіткнення з астероїдом Земля могла б бути й далі “планетою динозаврів”. Вони мали чималі шанси пережити наступні катаклізми й залишатися провідною групою тварин. Ссавці, ймовірно, лишилися б у “тіні” більш успішних конкурентів, а поява людини в сучасному вигляді була б практично неймовірною.

Зрештою, ця розмова про те, “що могло б статися”, залишається в теоретичній площині. Та вона нагадує про крихкість нашого існування й роль випадкових подій — навіть космічного масштабу — в історії життя на Землі.