Міжнародна група дослідників під керівництвом палеонтолога Алессандро Урчіуолі з Автономного університету Барселони виявила підтвердження генетичного “вузького місця” у популяції неандертальців, яке сталося близько 110 000 років тому, аналізуючи морфологію внутрішнього вуха, що могло стати вирішальним фактором їхнього остаточного вимирання через десятки тисяч років.
Неандертальці зникли близько 40 000 років тому з не повністю зрозумілих причин. Дослідження ДНК раніше вказували на різке скорочення генетичного різноманіття. Новий підхід через морфологію вуха підтвердив цю гіпотезу.
Внутрішнє вухо як індикатор генетичного різноманіття
Дослідники зосередилися на вивченні напівкруглих вушних каналів неандертальців. Це три маленькі трубочки у внутрішньому вусі, що відповідають за баланс. Ці структури повністю формуються під час народження і перебувають під жорстким генетичним контролем.
“Це робить варіації напівкруглих каналів ідеальним проксі для вивчення еволюційних зв’язків між видами в минулому,” — пояснив Рольф Куам, антрополог з Бінгемтонського університету та співавтор дослідження. “Будь-які відмінності між викопними зразками відображають базові генетичні відмінності.”
Вивчення цих структур дозволяє оцінити генетичне різноманіття без прямого аналізу ДНК. Це особливо важливо для давніх викопних решток. Метод відкриває нові можливості для палеонтологічних досліджень.
Порівняння трьох груп неандертальців
Дослідники проаналізували три хронологічні групи неандертальців. Вони порівняли напівкруглі канали “донеандертальців” зі скам’янілостей Атапуерка віком 400 000 років. Також вивчали ранніх неандертальців з Крапіни віком близько 130 000 років.
Третю групу склали “класичні” неандертальці з різних регіонів і періодів. Порівняння виявило значно нижчу морфологічну різноманітність у класичних неандертальців порівняно з предками. Це підтверджує попередні висновки генетичних досліджень.
“Включивши скам’янілості з широкого географічного та часового діапазону, ми змогли скласти повну картину еволюції неандертальців,” — зазначила Мерседес Конде-Вальверде, палеонтолог з Університету де Алькала. “Зменшення різноманітності між крапинським зразком і класичними неандертальцями є особливо вражаючим.”
Несподіване відкриття та його наслідки
Палеонтологи раніше припускали, що неандертальці зазнали значної втрати різноманітності на початку своєї еволюції. Це мало б проявитися у відмінностях між донеандертальцями та ранніми неандертальцями. Однак дослідження виявило несподівану подібність між цими групами.
“Ми були здивовані, виявивши, що донеандертальці з Сіма-де-лос-Уесос демонстрували рівень морфологічної різноманітності, подібний до рівня ранніх неандертальців з Крапіни,” — пояснив керівник дослідження Алессандро Урчіуолі. Це відкриття ставить під сумнів ідею про генетичне вузьке місце на початку неандертальської лінії.
Вузьке місце, що сталося 110 000 років тому, могло бути викликане різними факторами. Екологічні катастрофи, зміна клімату або проблеми з доступом до їжі могли спричинити різке зменшення популяції. Конкретна причина залишається невідомою.
Зменшення генетичного різноманіття ймовірно зробило неандертальців більш вразливими. Це обмежило їхню здатність еволюційно адаптуватися до змін середовища. Хоча вони проіснували ще десятки тисяч років, ця подія могла визначити їхню остаточну долю.
Дослідження неандертальців має значення і для розуміння нашого виду. Генетичний вплив неандертальців на сучасних людей залишається помітним сьогодні. Homo sapiens і неандертальці схрещувалися, що призвело до часткового поглинання їхнього генетичного матеріалу нашим видом.
Це дослідження, опубліковане 20 лютого в журналі Nature Communications, відкриває новий підхід до вивчення давніх популяцій. Аналіз морфологічних структур може доповнити генетичні дослідження, особливо для найдавніших періодів людської еволюції.
#років #тому #неандертальці #пережили #кризу
Source link
