Дослідження показує, що проходження Сонячної системи через щільний зореутворюючий регіон Хвилі Редкліффа 14 мільйонів років тому могло вплинути на кліматичні зміни Землі.
Зіткнення з галактичними середовищами
Подорож нашої Сонячної системи навколо центру Чумацького Шляху не є одноманітною. Насправді, вона проходить через різні галактичні середовища. Спостереження місії Gaia виявили, що приблизно 14 мільйонів років тому наша система проходила через щільний регіон. Цей регіон розташований у напрямку сузір’я Оріона та є частиною великої структури. Астрономи назвали цю структуру “Хвилею Редкліффа” на честь Гарвардського інституту, де підтвердили її існування.
Хвиля Редкліффа представляє собою мережу зоряних скупчень довжиною майже 9000 світлових років. Вона знаходиться відносно близько до нас – всього в 400 світлових роках. Попри близькість, астрономи виявили цю структуру лише в 2020 році. Це стало можливим завдяки телескопу Gaia, який створив точну 3D-карту околиць Сонця.
Єфрем Маконі та його колеги дослідили траєкторію 56 молодих зоряних скупчень. Їхня модель показала, що Сонячна система наближалась до двох скупчень.
“Зазирнути в минуле важко – неважливо, чи робите ви це в космосі, чи в Антарктиді”, – зазначив Тедді Карета з Лоуеллської обсерваторії.
Кліматичні наслідки для Землі
Дослідники виявили цікавий збіг. Час перебування нашої системи в щільному регіоні Хвилі Редкліффа збігається з періодом “середнього міоцену”. Тоді на Землі відбувався перехід від теплішого клімату до холоднішого. Міжзоряний пил міг блокувати частину сонячного випромінювання. Це могло сприяти охолодженню планети та розширенню Антарктичного льодовикового щита.
“Це велика претензія – припускати галактичний вплив на клімат Землі”, – зауважив Карета. Проте збіг часу обох подій мотивує науковців досліджувати це питання глибше. Кіркленд з Університету Кертіна погоджується, що існують обґрунтовані докази впливу галактичної подорожі на геологію Землі.
Маконі припускає, що для суттєвого впливу на клімат кількість міжзоряного пилу має бути значно вищою за нинішній рівень. Вплив міг бути непрямим і розгортатися протягом сотень тисяч років. Це відрізняє ці процеси від сучасних кліматичних змін, спричинених людиною.
Пошук доказів гіпотези
Підтвердити гіпотезу можна було б виявленням аномально високого вмісту рідкісних елементів. Особливо важливим є ізотоп заліза-60, який зазвичай утворюється під час вибухів наднових зірок. “Ми насправді говоримо про вчорашній день”, – образно висловився Маконі про 14-мільйонну давнину з космічної точки зору.
Виявлення цих доказів стикається з серйозними труднощами. Геологічна історія ізотопу заліза-60 відома лише до 10 мільйонів років тому. Крім того, цей ізотоп має період напіврозпаду близько 2,6 мільйона років. Пошук слідів події 14-мільйонної давнини стає надзвичайно складним завданням.
Карета пропонує шукати докази в інших місцях Сонячної системи. Глибокі кратери на Місяці, особливо біля полюсів, можуть зберігати сліди міжзоряного пилу. Ці області не отримують сонячного світла і залишаються холодними тривалий час.
“Процеси, що відбуваються в Сонячній системі, повинні були б залишити докази, що стосуються всієї Сонячної системи”, – підсумував Карета.
Подальші дослідження та вдосконалення методів аналізу допоможуть оцінити реальний вплив Хвилі Редкліффа на історію нашої планети.
#Вчені #повязали #рух #Сонячної #системи #давнім #похолоданням
Source link
