Псевдоуридин допомагає РНК уникати імунного виявлення

Вчені з Лабораторії Колд Спрінг Харбор зробили важливе відкриття про взаємозв’язок малих РНК і псевдоуридину. Їхні дослідження показують, як ці компоненти разом впливають на епігенетичне успадкування. Нові знання можуть змінити наше розуміння імунної системи та розробку РНК-терапії.

Роль малих РНК та псевдоуридину в епігенетиці

Малі РНК відіграють ключову роль у передачі ознак без змін в ДНК. Вони керують епігенетичними модифікаціями у рослин і тварин. Псевдоуридин є найпоширенішою модифікацією РНК у живих організмах. Проте зв’язок між цими двома елементами залишався невивченим до недавнього часу.

Дослідницька група професора Роба Мартієнсена співпрацювала з Тоні Кузарідесом з Кембриджського університету. Вони розробили спеціальні методи для вивчення псевдоуридину в малих РНК. Результати показали, що псевдоуридин керує епігенетичним успадкуванням через транспортування малих РНК у репродуктивні клітини.

Науковці виявили цей механізм як у рослин, так і у ссавців. Вони знайшли псевдоуридин у сперматозоїдах мишей та в пилку рослини арабідопсис. Це свідчить про універсальність цього механізму в різних царствах живих організмів.

Практичне застосування відкриття

Команда встановила зв’язок між псевдоуридином і триплоїдним блоком у рослин. Цей процес призводить до стерильного потомства і використовується в сільському господарстві. “Огірки без насіння, дині без насіння, фрукти без насіння – всі вони зроблені таким чином”, – пояснює Мартієнсен.

Триплоїдний блок є прикладом егоїстичного успадкування – генетичного явища, коли певні гени передаються нащадкам з вищою частотою. Інша форма егоїстичного успадкування – генний драйв. За даними Мартієнсена, він міг сприяти швидкому поширенню кукурудзи в Америці.

Імунологічні аспекти та перспективи для медицини

Модифікації малих РНК можуть допомагати їм уникати виявлення імунною системою. Завдяки цьому вони розпізнаються як “свої”, а не як “чужі”. Така властивість має важливі наслідки для розробки РНК-терапії та вакцин.

“Це поглибило б наше розуміння того, як РНК-вакцини переносяться пацієнтами”, – зазначає Мартієнсен. Розуміння механізмів розпізнавання “свого” від “чужого” може значно покращити нашу здатність боротися з вірусами.

Відкриття науковців відкриває нові шляхи для досліджень у галузі епігенетики. Вони також пропонують інноваційні підходи до розробки ліків на основі РНК. Використання псевдоуридину може стати ключем до створення ефективніших терапевтичних засобів.