Заборонені токсини досі вбивають дельфінів у морях

Нове дослідження виявило синергічний негативний вплив історичного забруднення поліхлорованими біфенілами та підвищення температури морської води на здоров’я та виживання дельфінів-афалін у водах навколо Великої Британії.

Дельфіни у британських водах стикаються з подвійною екологічною загрозою. Вони потерпають від токсичних хімікатів минулого століття. Водночас підвищення температури океану посилює вразливість цих морських ссавців до захворювань.

Дослідження вражаючого масштабу

Вчені з Лондонського зоологічного товариства провели масштабний аналіз. Вони вивчили дані 836 дельфінів-афалін (Delphinus delphis). Всі ці тварини були викинуті на британські пляжі протягом 1990-2020 років. Результати виявились тривожними для екологів.

Дослідження показало чіткий зв’язок між забрудненням і хворобами. Кожен додатковий міліграм ПХД на кілограм жиру підвищував ризик смертельних інфекцій на 1,6 відсотка. Вплив був ще драматичнішим при підвищенні температури води. Кожен додатковий градус Цельсія збільшував ризик на 14 відсотків.

“Океан стикається з потрійною планетарною кризою – зміною клімату, забрудненням і втратою біорізноманіття – але ми часто розглядаємо загрози ізольовано”, – пояснює Розі Вільямс, одна з авторів дослідження. Ця робота наочно демонструє взаємопов’язаність екологічних проблем.

Тривала токсичність ПХД

Поліхлоровані біфеніли належать до категорії стійких органічних забруднювачів. Ці хімічні сполуки використовувались у промисловості десятиліттями. Вони були заборонені у Великій Британії ще в 1981 році. Але їхній вплив залишається відчутним.

Дослідники встановили критичний поріг забруднення для дельфінів. Концентрація ПХД у 22 мг/кг жиру значно підвищує ризик захворювань. Тривожним є факт, що середній рівень у досліджених тварин сягав 32,15 мг/кг. Це істотно перевищує безпечну межу.

Особливістю ПХД є їхня біоакумуляція в харчовому ланцюзі. Дельфіни, як хижаки вищого рівня, накопичують ці токсини з кожною з’їденою рибою. “Їхнє положення на вершині харчового ланцюга означає, що токсини від здобичі накопичуються в їхньому підшкірному жирі”, – зазначає Теа Тейлор з проекту “Сассекський дельфін”.

Уроки для екологічної політики

Незважаючи на заборону ПХД, ці речовини досі потрапляють у морське середовище. Вони вивільняються зі старих запасів і можуть бути побічними продуктами сучасного виробництва. Екологи занепокоєні схожістю ситуації з новими забруднювачами.

Очищення океану від ПХД є надзвичайно складним завданням. “Оскільки вони настільки стійкі, позбутися їх – справжній кошмар”, – визнає Вільямс. Дослідники розглядають різні методи очищення. Серед них днопоглиблювальні роботи та вдосконалення технологій водоочищення.

Історія з ПХД є попередженням щодо перфтороалкілових речовин (PFAS). Ці “вічні хімікати” широко використовуються сьогодні. Без належного регулювання вони можуть стати наступною екологічною загрозою для морських екосистем.

“Хоча ми не можемо повернути назад забруднення, яке вже відбулося, вкрай важливо запобігти подальшому потраплянню хімічних речовин у навколишнє середовище”, – підсумовує Тейлор. Цей заклик підкреслює необхідність превентивних заходів у хімічній промисловості.