Дослідники пояснили, чому ми не відступаємо від цілей

Нове дослідження Каліфорнійського технологічного інституту показує, що нашу наполегливість у досягненні довгострокових цілей визначає імпульс — метафоричний і обчислюваний.

Як ми вирішуємо, до якої мети рухатись зараз?

Щодня ми балансуємо між десятками завдань. Часто доводиться вибирати, яку ціль переслідувати в конкретний момент. Відповіді на ці вибори шукали Снеха Аенугу та Джон О’Доерті, які дослідили поведінку учасників у спеціально розробленій онлайн-грі.

Учасники мали зібрати карти трьох мастей, при цьому умови гри змінювалися блоками. Іноді змінювалися шанси випадіння карт, іноді — надавалися підказки про ймовірність. Це дозволило виміряти, чи змінює поведінку гравця знання про навколишнє середовище.

Надмірна наполегливість: сила звички чи стратегія?

Більшість учасників продовжували збирати карти тієї ж масті, навіть коли це вже було неефективно. “Деякі люди вміють чекати майбутніх винагород, а інші – ні”, – пояснює Аенугу. Наполегливість у таких випадках виявилась ознакою ретроспективного мислення, при якому люди орієнтуються на те, що вже зробили, а не на те, що найвигідніше в поточний момент.

Це порівняли з двома штучними гравцями — алгоритмами, які приймали перспективні рішення. Один з них враховував поточні ймовірності, другий — ще й прагнув завершити масті, де це було вигідно. Проте люди виявились більш наполегливими, ніж ці раціональні агенти, що підказує: існує додатковий, емоційний або мотиваційний чинник.

Імпульс — проста, але потужна модель дії

Аенугу запропонувала поняття “імпульсу” як пояснення: це продукт уже зробленого прогресу та його швидкості. “Імпульс — це причина, чому ми продовжуємо, навіть якщо є вигідніший варіант”, — пояснює вона. Цей підхід дозволяє швидко ухвалювати рішення з мінімальними обчислювальними затратами, на відміну від складних прогнозів майбутнього.

Модель імпульсу не така точна, як оптимальні стратегічні алгоритми. Але у реальному, непередбачуваному світі, вона виявляється ефективною. Як підкреслює Аенугу: “Іноді достатньо мати дешеву модель”, особливо коли майбутнє — невизначене.

Як це допоможе у психіатрії та саморегуляції

Вчені вважають, що розуміння надмірної наполегливості може допомогти в клінічній практиці. “Це важливо для вивчення депресії, СДУГ, ОКР”, — зазначає О’Доерті. Адже ці розлади часто пов’язані з порушеним вибором між діями: або завмиранням, або нав’язливою фіксацією на певному курсі.

Також з’ясувалось, що просте повідомлення гравцям про ймовірності впливало на їхню гнучкість у стратегіях. Це дає надію, що самоусвідомлення і інформація можуть змінювати поведінку. А отже, розуміння власного імпульсу — ще один інструмент у досягненні цілей розумніше, а не просто наполегливо.