Не стало Руслана Соколова, Миколи Антонова та Юрія Празника…
У Шепетівці 26 вересня попрощалися з захисником Русланом Соколовим. Понад рік він вважався зниклим безвісти, повідомили у Шепетівській міській раді.
Руслан Соколов народився 19 грудня 1968 року у Шепетівці. Після закінчення школи хлопець вступив до Шепетівського СПТУ-20, де здобув професію токаря. Згодом його призвали на строкову службу. З дитинства заховлений спортом, юнак служив у спортбатальйоні, де досягав нових результатів у боксі.
Після демобілізації Руслан Соколов працював на різних роботах, зокрема, і за кордоном. Разом з дружиною виховував доньку.
«Його знали як людину активну, комунікабельну, з гарним почуттям гумору, яка ніколи не стояла осторонь проблем друзів та знайомих», – розповідають в громаді.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав тероборони, а згодом став на службу у військовій частині міста. Був навідником. З січня 2024 року виконував бойові завдання на фронті. Там отримав поранення і контузію. Та попри проблеми зі здоров’ям Руслан Соколов своїх побратимів не залишив. Вже в липні 2024 року повернувся на фронт.
6 серпня він востаннє зателефонував дружині, сказавши, що вирушає на бойове завдання. Після цього зв’язок зник. Через 10 днів близьким повідомили, що воїн зник безвісти. Для дружини та доньки тяжке очікування тривало більше року. Нещодавно стало відомо, що захисник загинув 13 серпня 2024 року на Покровському напрямку Донецької області.
Руслан Соколов. Фото: Шепетівська міська рада / facebook
В Улашанівській тергомаді 26 вересня зустріли живим коридором захисника Миколу Антонова. З воїном попрощалися у його рідному селі Жуків, повідомили в Улашанівській сільській раді.
Народився Микола Антонов 10 березня 1970 року. Батько хлопчика рано помер, тож мати ростила його сама. У 1998 році чоловік закінчив Полонське сільськогосподарське професійне училище, де здобув спеціальність механізатор. Після навчання довгий час працював робочим, вальником лісу в Славутському лісгоспі та Жуківському лісництві.
«Разом з дружиною Микола Антонов виховував її доньку від першого шлюбу. Він любив дівчинку як рідну і був їй справжнім батьком. Коли у 2017 році народилась онука, її назвали на честь прабабусі. Владислава стала сенсом життя, радістю, щастям і світлом в родині. Дідусь проводив весь вільний час з нею: разом вони ходили до лісу по гриби та на риболовлю.
За життя Микола полюбляв працювати на землі. Квіти на подвір’ї родини вирощені трудящими руками чоловіка. Добрий, чуйний, працьовитий – Микола був справжньою опорою своїй сім’ї», – згадують у громаді.
26 лютого 2025 року чоловіка призвали до війська. 21 вересня він помер у КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” смт.Ярмолинці Хмельницької області.
Микола Антонов. Фото: Улашанівська сільська рада / facebook
«На щиті» у Старокостянтинівську тергромаду повернувся Юрій Празник. 26 вересня захисника провели в останню земну дорогу, повідомили у Старокостянтинівській міській раді.
Юрій Празник загинув 2 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зелений Кут Волноваського району Донецької області. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі та захисту Батьківщини.
Вічний спочинок герой знайшов на міському кладовищі Старокостянтинова. Йому назавжди залишилося 36…
Юрій Празник. Фото: Старокостянтинівська міська рада / facebook
Читайте також: У Хмельницькому родинам військових вручили сертифікати на житло
