Більшість не знає, що втратила нюх після COVID

Нове дослідження, опубліковане в JAMA Network Open, показало, що мільйони людей можуть втратити нюх після COVID-19, навіть не усвідомлюючи цього. Це відкриття має серйозні наслідки для громадського здоров’я, адже нюхова дисфункція впливає не лише на якість життя, а й може бути раннім маркером нейродегенеративних захворювань, таких як деменція чи хвороба Альцгеймера.

Команда з Медичної школи Гроссмана при Нью-Йоркському університеті протестувала понад 3500 добровольців, із яких 2956 мали історію зараження COVID-19. Тестування проводилося в середньому через 671 день після інфікування. Виявилося, що серед людей, які не скаржилися на проблеми з нюхом, 66% фактично мали гіпосмію або аносмію — часткову чи повну втрату здатності відчувати запахи. Навіть у контрольній групі, яка не хворіла на COVID-19, 60% учасників мали приховані порушення нюху.

Як зазначає терапевт Леора Горвіц, «люди, які перенесли COVID-19, можуть бути особливо схильні до ризику ослаблення нюху — проблеми, яка часто недооцінюється серед населення». Причини цього явища ще вивчаються, але дослідники припускають, що вірус SARS-CoV-2 може пошкоджувати ділянки мозку, пов’язані з обробкою запахів, що також пояснює, чому деякі пацієнти не усвідомлюють своєї втрати нюху.

Цікаво, що нюх тісно пов’язаний із когнітивними функціями, і його порушення вже давно розглядається як ранній сигнал деменції. Як показують попередні нейрофізіологічні дослідження, мозок має свій «пульс» — ритмічну активність у нюхових центрах, зміни якої можуть передувати симптомам когнітивного спаду. Таким чином, втрата нюху після COVID-19 може не лише бути локальною проблемою, а й вказувати на потенційні нейронні порушення, які потребують моніторингу.

На думку авторів, необхідно включити тестування нюху до рутинних медичних оглядів пацієнтів, які перенесли COVID-19. «Хоча пацієнти можуть не помітити цього одразу, притуплення нюху може мати значний вплив на їхнє психічне та фізичне здоров’я», — наголошує Горвіц.

Дослідники планують продовжити спостереження, щоб оцінити довгострокові наслідки постковідної аносмії та розробити способи відновлення втраченого нюху, що може стати не лише кроком до поліпшення якості життя, а й до ранньої профілактики деменції.