Вимирання видів на планеті сповільнилось

Вчені з Аризонського університету спростували домінантну тезу про наростаючу біорізноманітну катастрофу, виявивши спад темпів вимирання видів за останнє століття.

Новітнє дослідження, проведене Крістан Сабан і Джоном Вінсом, розглядає 500-річну ретроспективу зникнення рослин, членистоногих і наземних хребетних. За словами вчених, пік втрат видів припадає на початок XX століття, після чого темпи вимирання знижуються. Автори підкреслюють, що на відміну від попередніх етапів, сучасні загрози мають інший характер. Якщо раніше головними винуватцями були інвазивні види на островах, то сьогодні найбільшу небезпеку становить руйнування природних середовищ існування.

У публікації, що вийшла в Proceedings of the Royal Society of London, вперше проведено системний аналіз як темпів, так і причин недавніх вимирань. Дослідники вивчили дані про майже два мільйони видів, детально проаналізувавши 912 випадків документованих зникнень. “Ми виявили, що чинники недавніх вимирань суттєво відрізняються від тих, які діють нині,” — наголосив професор Вінс. Такий висновок ставить під сумнів методології, що екстраполюють старі патерни на сучасні реалії.

Значна частина історичних вимирань зафіксована на ізольованих островах, де завезені людиною види знищили місцеву фауну. Проте на континентах головним фактором зникнення стали зміни середовища, особливо у прісноводних екосистемах. Водночас, незважаючи на пильну увагу до кліматичних змін, дослідження не виявило чітких доказів їхнього прямого впливу на темпи вимирання упродовж останніх двох століть. “Це не заперечує загрозу клімату, але свідчить, що його ефекти ще не повністю реалізувались,” — зауважив Вінс.

Сабан підкреслює: “Ми не хочемо, щоб наше дослідження стало виправданням бездіяльності. Біорізноманіття і далі зменшується, і наслідки цього ще попереду.” Проте вона наголошує, що обговорення екологічної кризи має ґрунтуватися на точних даних. За її словами, реалістичне уявлення про масштаби проблеми відкриває простір для ефективних рішень, замість паралізуючого фаталізму.

Дані також показали: найзагроженішими залишаються молюски та хребетні, однак сьогодні найбільша кількість уразливих видів перебуває не на островах, а на материках. У цьому контексті актуальні оцінки Міжнародного союзу охорони природи щодо 163 тисяч видів є цінним джерелом. “Ці рівні загроз — наш найкращий індикатор того, що відбувається просто зараз і що може статися незабаром,” — підсумував Вінс.

Хоча дослідження не применшує екологічної кризи, воно нагадує про значення наукової точності та контексту в аналізі складних процесів. Як підкреслила Сабан: “Коли ми порівнюємо нинішню ситуацію з падінням астероїда, ми втрачаємо здатність діяти. А дані показують, що є місце для надії та впливу.”