Скам’янілості з Марокко показали найдавніших паразитів устриць

Нове відкриття палеобіологів проливає світло на неймовірну стійкість давніх паразитів, які пережили сотні мільйонів років еволюції без істотних змін.

Дослідницька група під керівництвом Карми Нанглу з Каліфорнійського університету в Ріверсайді виявила у 480-мільйонних мушлях із марокканського родовища сліди діяльності стародавнього паразита, схожого на сучасних морських черв’яків із родини Spionidae. Використовуючи мікро-КТ-сканування, учені зафіксували характерні візерунки у формі знаку питання — відбитки черв’яків, що проникали в мушлі своїх хазяїв.

«Ці сліди не були випадковими подряпинами. Ми побачили сім або вісім однакових знаків питання на кожній мушлі — це був візерунок», — пояснив Нанглу. Його колега, еволюційний біолог Гарвардського університету Хав’єр Ортега-Ернандес, додав: «Нам знадобився час, щоб зрозуміти, що перед нами — відбиток діяльності спіонідів, паразитів, які досі живуть у сучасних океанах».

Черв’яки Spionidae не поїдають самих молюсків, але висвердлюють у їхніх мушлях отвори, закріплюючись у них і послаблюючи структуру раковини. Це підвищує смертність устриць і мідій — і сьогодні така діяльність завдає збитків рибальству. Аналіз скам’янілостей показав, що вже в ордовицькому періоді ці черв’яки діяли так само. «Вони паразитують не на тілі тварини, а на її мушлі. І цей спосіб життя не змінився протягом півмільярда років», — зазначив Нанглу.

Досліджені мушлі належали раннім двостулковим молюскам, які жили в період активного екологічного розвитку океанів. Саме тоді зростали рівні мобільності, хижацтва і паразитизму. Виявлення паразитичних слідів на настільки давніх зразках дає безцінне уявлення про еволюцію симбіотичних відносин у морських екосистемах.

Метод мікро-КТ дозволив побачити додаткові мушлі, приховані в породі, — з численними аналогічними отворами. Це доводить, що зараження було масовим і поширеним явищем. Паразит починав життя як личинка, оселявся на мушлі у певний момент, закріплювався та заглиблювався, утворюючи характерний знак питання — своєрідний “підпис” у камені.

«Ви щасливчик, якщо знайдете будь-які записи про тварин з тих часів. Але докази взаємодії двох істот — це золото», — сказав Нанглу. Його слова підкреслюють головну ідею відкриття: деякі форми життя виявилися настільки ефективними, що пережили кілька масових вимирань, майже не змінившись.

Сьогодні ті самі спіоніди продовжують свердлити мушлі устриць — свідчення того, що еволюційний успіх не завжди означає зміну, іноді це здатність залишатися незмінним у світі, що постійно еволюціонує.