Велику піраміду могли збудувати зсередини – нова теорія

Єгипетська Велика піраміда Хеопса, як стверджує нове дослідження, могла бути зведена за допомогою внутрішньої системи противаг і шківів, а не традиційних зовнішніх рамп.

Впродовж століть археологи залишалися в розгубленості перед досконалістю піраміди, побудованої за приблизно 20 років з мільйонів кам’яних блоків. Більшість теорій ґрунтується на зовнішніх насипах, однак, як зазначає доктор Саймон Андреас Шойрінґ (Weill Cornell Medicine, Нью-Йорк), вони не пояснюють підняття блоків масою до 60 тонн. «Скоріше за все, будівництво здійснювалося зсередини, за допомогою спуску противаг по нахилених проходах, які створювали силу підйому», — зазначає дослідник у журналі Nature.

Він вказує на Гранд-галерею та Висхідний прохід як на потенційні внутрішні рампи, де ковзали великі вантажі. За словами автора, «сліди подряпин, полірування й зношеність стін свідчать про механічне навантаження, несумісне з ритуальним використанням». Тобто ці проходи могли бути елементами складної інженерної системи. Антикамеру, яку вважали захисною зоною, він розглядає як вузол шківів із дерев’яними балками для підйому блоків.

Центральною ідеєю дослідження є те, що піраміда будувалась від внутрішнього ядра назовні, що пояснює асиметрії у розташуванні камер. Наприклад, Камера цариці вирівняна по осі північ–південь, але не по сходу–заходу. Це суперечить очікуваній симетрії при традиційному зовнішньому будівництві. Такі порушення, за версією Шойрінґа, відображають обмеження, зумовлені внутрішніми механізмами підйому.

Зовнішні особливості піраміди — як-от незначна вгнутість її граней — також отримали нове пояснення. Вони можуть бути результатом зміщення внутрішніх підйомних систем під час зростання піраміди. «Коли піраміда ставала вищою, вагу блоків зменшували, а конструктивні точки зміщувалися», — пояснює науковець. Він вважає, що внутрішній простір піраміди майже повністю досліджений, про що свідчать останні результати мюонного сканування.

У своїй реконструкції Шойрінґ пропонує, що Антикамеру було з’єднано з вертикальним валом, який заклали після завершення будівництва. Він звертає увагу на широкі жолоби у гранітних стінах і грубу обробку — усе це свідчить не про естетичність, а про функціональність. За його словами, «робочі могли налаштовувати систему, змінюючи її силу дії, подібно до перемикання передач у механізмі».

Ця гіпотеза не лише пояснює складність конструкції, а й формулює перевірювані припущення: великі невідкриті камери, ймовірно, відсутні, але фрагменти внутрішніх пандусів ще можуть бути знайдені. Таким чином, Шойрінґ не лише перевизначає стародавнє інженерне мистецтво, а й відкриває новий етап у вивченні одного з найбільших досягнень людства.