Вчені виявили ознаки сучасної активності на Меркурії

Нове дослідження показує, що Меркурій може залишатися геологічно активним і сьогодні, попри свій малий розмір і відсутність атмосфери.

(Лабораторія прикладної фізики NASA/JHU/Інститут Карнегі, Вашингтон)

Довгий час найменшу планету Сонячної системи вважали «мертвою» з геологічної точки зору, але нові моделі змінюють цю картину. Яскраві смуги на поверхні Меркурія — так звані «лінії схилів» — тепер розглядають не як релікт далекого минулого, а як свідчення відносно недавньої активності. Це означає, що «пекельний ландшафт» планети все ще еволюціонує.

Команда під керівництвом Валентина Бікеля з Бернського університету разом із науковцями з Астрономічної обсерваторії Падуї проаналізувала понад 100 000 зображень Меркурія, отриманих місією NASA MESSENGER у 2011–2015 роках. За допомогою «машинного навчання» — алгоритмів, що виявляють приховані закономірності у великих масивах даних — дослідники ідентифікували 402 яскраві смуги, що значно більше, ніж було відомо раніше.

Аналіз показав, що ці смуги найчастіше розташовані на сонячно-освітлених схилах ударних кратерів, хоча не завжди починаються безпосередньо з них. На інших тілах Сонячної системи подібні структури швидко руйнуються, тому їх збереження на Меркурії свідчить, що процес їх формування може тривати й нині. Це вказує на потік тепла та летких речовин — хімічних елементів і сполук, здатних легко випаровуватися, з надр планети.

«Леткі речовини могли підніматися до поверхні з глибших шарів через мережі тріщин у породі, утворених під час попередніх ударів», — пояснює Бікель. «Більшість смуг, схоже, пов’язані з яскравими заглибленнями — так званими hollows, які також виникають унаслідок вивільнення летких речовин». Такі заглиблення зазвичай трапляються поблизу країв великих кратерів і на невеликій глибині.

Якщо ця гіпотеза підтвердиться, вона означатиме, що Меркурій не завершив свою внутрішню еволюцію, незважаючи на вік близько 4,5 мільярда років. Перевірити це допоможуть нові спостереження з місії BepiColombo — спільного проєкту Європейського космічного агентства (ESA) та JAXA, яка вже надсилає детальні знімки планети.

У підсумку дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications Earth & Environment, змінює уявлення про Меркурій. Найменша планета може приховувати одну з найбільших геологічних несподіванок, доводячи, що навіть без атмосфери й далеко від зони життя планети можуть залишатися динамічними світами.