Пластик з нафти знищує зоопланктон, провокуючи токсичні водорості

Новітнє дослідження вчених з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго виявило, що пластикове забруднення на основі викопного палива сприяє утворенню токсичних умов у воді шляхом знищення тварин, які контролюють ріст водоростей.

Головним об’єктом вивчення стали шкідливі цвітіння водоростей (англ. harmful algal blooms, HABs) — надмірне розмноження водоростей, що виділяють токсини та спричиняють загибель морських істот. Традиційно причинами HABs вважались надходження надлишкових поживних речовин з суші: сільськогосподарські стоки, скиди нечистот тощо. Однак «деякі з таких спалахів можуть бути також наслідком впливу пластику на тварин, які зазвичай стримують водорості», — підкреслює професор Джонатан Шурін.

У ході тримісячного експерименту, проведеного на 30 штучних водоймах, дослідники порівняли вплив звичайного поліуретанового пластику та інноваційного біопластику, розробленого у лабораторіях UC San Diego. Біопластик створено з біологічної сировини й він значно менш шкідливий для екосистем. «У баках із нафтовим пластиком популяції зоопланктону зникали дуже швидко, що призводило до різкого зростання водоростей», — зазначає перший автор дослідження Скотт Мортон.

Зоопланктон — це мікроскопічні тварини, які споживають водорості та є їжею для більших тварин. Їхня масова загибель в умовах пластикового забруднення порушує харчові ланцюги та сприяє виникненню «мертвих зон» у водоймах. На відміну від цього, біопластик не викликав суттєвих змін у чисельності зоопланктону.

Окрім впливу на фауну, вчені також зафіксували зміни у спільнотах мікроорганізмів, зокрема бактерій, що виникали у присутності пластику. Це вказує на глибокі трансформації мікробного середовища, спричинені мікропластиком. Автори дослідження підсумовують: «Мікропластик, особливо нафтового походження, може порушити структуру та функціонування мікробних спільнот».

Співавтор професор Майкл Баркарт підкреслює необхідність порівняння впливу традиційного пластику та нових біоматеріалів: «Хоча всі штучні матеріали впливають на довкілля, наше завдання — мінімізувати цей вплив». Його команда вже розробляє “живий пластик”, який містить спори бактерій, здатних розкладати матеріал наприкінці життєвого циклу.

Дослідження UC San Diego підтверджує, що перехід до біорозкладного пластику може зменшити екологічну шкоду у водних екосистемах. Це не лише інновація в матеріалознавстві, а й стратегічний крок до збереження біорізноманіття та водної безпеки.