Люди досі еволюціонують на наших очах на Тибетському плато

Дослідження тибетських популяцій показує, що еволюція людини триває, а адаптація до високогірної гіпоксії підвищує репродуктивний успіх.

На висотах понад 3500 метрів умови «гіпоксії» — стану нестачі кисню в тканинах — є хронічними. Для більшості людей це спричиняє гірську хворобу. Проте мешканці Тибетського плато тисячоліттями демонструють фізіологічну стійкість. «Адаптація до гіпоксії на великій висоті захоплива… Це прекрасний приклад того, як і чому наш вид має таку велику біологічну різноманітність», — зазначила антрополог Синтія Білл з Case Western Reserve University.

У роботі, опублікованій у Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), дослідники проаналізували 417 жінок із Непалу. Вони оцінили «репродуктивний успіх» — кількість живонароджених дітей — як маркер еволюційної пристосованості. Вимірювали рівень гемоглобіну і сатурацію крові киснем. Найвищу кількість дітей мали жінки з проміжним рівнем гемоглобіну, але високою сатурацією киснем.

«Раніше ми знали, що нижчий рівень гемоглобіну корисний, тепер ми розуміємо, що проміжне значення має найбільшу користь», — пояснила Білл. Надмірно високий гемоглобін підвищує «в’язкість крові» — її густоту, що ускладнює роботу серця. Натомість оптимальний баланс дозволяє транспортувати більше кисню без перевантаження серцево-судинної системи. Також у жінок з високим репродуктивним успіхом виявлено ширший лівий шлуночок і посилений легеневий кровотік.

Культурні чинники, зокрема ранній початок народження дітей, також впливали на показники. Однак фізіологічні риси залишалися статистично значущими. Йдеться про приклад триваючого природного відбору в реальному часі. «Це випадок постійного природного відбору», — підкреслила Білл.