Паски на сироватці та короваї Катерини Вітомської знають далеко за межами села Адампіль, а частину випічки вона віддає тим, хто вже не може пекти сам.
Вирахувати готовність печі, порахувавши до п’ятнадцяти, і втримати в пам’яті десятки рецептів без жодного записника – для Катерини Вітомської з села Адампіль, що на Хмельниччині, це звична справа.
Вона почала пекти у печі з 90-их, перейнявши хист від мами та свекрухи. Сьогодні її короваї знають далеко за межами громади, а паска на сироватці з секретними інгредієнтами стала улюбленою для всіх сусідів.
Журналісти сайту «Є ye.ua» розпитали господиню, чому вона й досі надає перевагу традиційній печі, хоча має в оселі сучасну духову шафу.
Як почалася історія випікання Катерини Вітомської
Любов до роботи з тістом, за словами Катерини Вікторівни, вона перейняла від мами Віри Дідик . У сім’ї було четверо дівчат, тож, як згадує жінка, мамині руки ніколи не знали відпочинку. Вона пекла хліб на черені, пиріжки і все, що могло нагодувати велику родину.
Вперше самостійно розпалити піч Катерину Вікторівну змусило життя у 1991 році, коли мами не стало.
«Я подумала і вирішила, що буду пробувати. У мене троє малих синів, чоловік, а тоді ж були непрості часи. Я вперше замісила хліб, розпалила піч, – згадує господиня. – Він то спікся, але треба було, щоб був такий пригнічений, а я зарано накрила папером і він не встиг пропектись. Але відтоді я так і почала випікати в печі – і досі не закидаю».
Паски, які спекла Катерина Вітомська. Фото: надане Катериною Вітомською
Як розповідає Катерина Вікторівна, попри роботу на фермі, вона знаходила час для випічки.
«Після зміни поверталася додому близько восьмої вечора, поралася по господарству, а коли сім’я лягала спати, то я йшла до літньої кухні і там цілу ніч пекла хліб і рогалики, бо тісто любить тишу», – каже господиня.
Зараз пані Катерині 63 роки, вона на пенсії, але, як сама каже, роботи з тістом не полишає, хоча вже пече менше. Двоє її синів нині захищають Україну в лавах Збройних сил України.
«Діти повиростали, два сини захищають нашу країну… Третій син, менший, біля мене проживає. Але, знаєте, як уже не всі діти в хаті, то воно якось і не так хочеться до цього ставати. Немає стільки кому пекти. Син придбав мені електричну духовку, але воно не те. Тільки піч дає той справжній смак», – ділиться жінка.
Попри це, як розповідає господиня, вона не кидає традицію і продовжує пекти паски для себе та для стареньких односельців.
За її словами, за один заміс вона випікає близько 20 пасок і розносить їх тим, хто вже не має змоги пекти самостійно.
Таїнство великодньої паски
Господиня пригадує, що раніше, коли працювала, часу бракувало, тому завжди пекла у суботу.
Господиня зізнається, що рецепту в записнику не має – усе тримає в пам’яті, так, як колись робила її мама.
«Тісто любить абсолютний спокій. Тому я й досі стараюсь працювати вночі, коли в домі тиша, ніхто не гримає дверима і не ходить туди-сюди», – зізнається жінка.
Як розповідає пані Катерина, свою паску вона пече на сироватці. Спочатку готує опару і дає їй вистоятися близько двох годин, а потім домішує борошно і залишає тісто ще приблизно на чотири години, щоб добре перебродило і не мало запаху дріжджів.
Свою паску господиня пече на сироватці із додавання родзинок. Фото: надане Катериною Вітомською
«Я завжди замочую і запарюю ізюм, але не кладу його цілим, а дроблю. Додаю лимону і ще свій акцент – трохи домашньої горілки. Ще трохи меду додаю, щоб краще пахла», – пояснює Катерина Вікторівна.
За словами господині, верхівка її паски обов’язково має бути прикрашена тістом. Білу глазур вона не використовує.
«Колосочки, листочки, квіточки – усе це я виліплю вручну. А щоб паска мала блиск, я її змащую водичкою з цукром або медом», – каже жінка.
Температуру в печі, за її словами, вона перевіряє по-старому – рукою.
«Якщо всунути руку і встигнути порахувати до 15 і пекти не буде, то значить, піч готова. Випікається паска до 45 хвилин. Готова хлібина має бути легка, як пух, тоді вона точно пропечена», – ділиться своїми порадами господиня.
За словами господині, верхівка її паски обов’язково має бути прикрашена тістом. Білу глазур вона не використовує. Фото: надане Катериною Вітомською
Короваї
Свій перший коровай, за словами пані Катерини, вона спекла для сусідки. Майстерності навчалася не лише у мами, а й у свекрухи, яка також славилася на все село своєю випічкою.
«У чоловікової мами теж був хист до тіста. Вона пекла паски, хліб і короваї тільки в печі. Тож я перейняла це від обох матерів», – розповідає жінка.
Відтоді, за її словами, вона спекла вже понад 60 короваїв, але зізнається, що насправді їх більше, просто вже збилася з рахунку.
Катерина Вітомська спекла вже понад 60 короваїв. Фото: надане Катериною Вітомською
Господиня розповідає, що в коровай, як і в паску, обов’язково додає мед і горілку, бо це, за її словами, давня традиція.
«Колись, як місили коровайниці, то весільна мати підходила, пригощала їх горілкою, щоб гарно трудилися. Вони потроху вип’ють, а решту – в коровай, щоб він був високий та смачний», – розповідає жінка.
За словами пані Катерини, жоден її коровай не схожий на інший.
«Усе оздоблення ліплю з прісного тіста: виноград, колоски, листочки, троянди. Символи ті ж, але кожен коровай не схожий на попередній», – ділиться Катерина Вітомська.
І додає, що зазвичай пече одразу два короваї про всяк випадок, якщо один не вдасться чи трісне.
Але з усмішкою каже: «Завжди виходять обидва, і один кращий за інший. Тоді я один віддаю замовникам, а інший несу роздавати стареньким людям у селі».
Читайте також: Як на Кам’янеччині пів століття тому готувалися до Великодня: спогади Ольги Чеви
