Еволюційний процес втрати густого волосяного покриву в людей пов’язаний із терморегуляцією та виживанням наших предків у спекотному кліматі африканської савани.
Людина відрізняється від більшості ссавців відносно рідким волосяним покривом. Це еволюційна особливість, яка сформувалася протягом мільйонів років. Порівняно з близькими родичами-приматами, люди мають набагато менший волосяний покрив. Проте ми не єдині ссавці з такою особливістю.
Слони, носороги та голі кротові щури також мають обмежену кількість волосся. Подібна особливість спостерігається у морських ссавців, як-от китів та дельфінів. Такі спільні риси мають наукове пояснення.
Функціональні особливості волосяного покриву
Волосяний покрив у ссавців виконує кілька важливих функцій. Він забезпечує терморегуляцію, захищає шкіру від ультрафіолетового випромінювання. Додатково хутро захищає від механічних пошкоджень та сприяє маскуванню.
Волосся допомагає тваринам відчувати навколишнє середовище через тактильну чутливість. Воно реагує на найменші дотики та рухи повітря. Це пояснює відчуття лоскоту при наближенні предметів.
Люди зберегли волосяний покрив лише у певних ділянках тіла. Волосся на голові захищає шкіру від сонячного випромінювання. Волосся під пахвами та в паховій зоні зменшує тертя між шкірними поверхнями.
“Я біолог, який вивчає гени, що контролюють волосяний покрив ссавців. Чому люди та невелика кількість інших ссавців відносно безволосі – цікаве питання”, – зазначає Марія Чікіна.
Еволюційні причини втрати волосяного покриву
Приблизно 7 мільйонів років тому еволюційні шляхи людей і шимпанзе розійшлися. Вчені пов’язують втрату волосяного покриву з особливостями терморегуляції людського організму.
Людське тіло має значно більшу кількість потових залоз порівняно з іншими ссавцями. Процес потовиділення забезпечує ефективне охолодження організму. При випаровуванні поту відбувається відведення теплової енергії від поверхні тіла.
Така система охолодження стала вирішальною перевагою для ранніх предків людини. Вони мешкали в умовах спекотної африканської савани. Відсутність густого волосяного покриву сприяла ефективнішому охолодженню.
Ця особливість дозволила розвинути унікальну стратегію полювання. Люди переслідували здобич доти, доки тварина не втомлювалася від перегріву. Така стратегія отримала назву “полювання на витривалість”.
Генетичні механізми формування волосяного покриву
Сучасні дослідження виявили цікаві факти про генетичні основи волосяного покриву. Науковці порівняли генетичну інформацію 62 різних видів ссавців. Вони аналізували ДНК людей, броненосців, собак та білок.
Дослідники виявили, що люди зберегли всі гени для формування повноцінного волосяного покриву. Ці гени просто вимкнені або приглушені в процесі еволюції. Вони залишаються в геномі людини у неактивному стані.
Існує рідкісний генетичний стан під назвою гіпертрихоз або “синдром перевертня”. Він демонструє, що людський геном зберігає потенціал для формування густого волосяного покриву. При цьому синдромі волосся росте по всьому тілу.
Історичний приклад людини з гіпертрихозом – іспанець Петрус Гонсальвус. Він жив у XVI столітті і став прообразом персонажа казки “Красуня і чудовисько”. “Невдовзі король зрозумів, що Петрус такий самий, як і всі інші люди, і може бути освіченим”, – свідчать історичні джерела.
Еволюційна втрата волосяного покриву демонструє унікальну адаптацію людського організму. Це пристосування забезпечило виживання наших предків у спекотному кліматі. Процес еволюції волосяного покриву показує складні взаємозв’язки між генами та середовищем.
#Чому #люди #втратили #шерсть #стали #потіти #як #зграя #слонів
Source link
