Ідея винести центри обробки даних штучного інтелекту на навколоземну орбіту виглядає привабливою, але наразі стикається з фундаментальними інженерними обмеженнями.
Стрімке зростання генеративного ШІ спричинило безпрецедентний попит на обчислювальні ресурси. Сучасні дата-центри споживають гігавати енергії, еквівалентні мільйонам домогосподарств. Через це технологічні компанії дедалі частіше покладаються на нестабільні джерела енергії. Саме тому з’явилася ідея використати космос як альтернативу.
Керівники галузі, зокрема Ілон Маск і Джефф Безос, припускають, що на орбіті можна живити дата-центри від сонячних панелей. У космосі вони отримували б майже безперервне сонячне світло. Компанія Google навіть планує тестову програму Project Suncatcher. Водночас Starcloud уже запустила на орбіту один GPU Nvidia H100. Це радше експеримент, ніж практичне рішення.
Основна проблема полягає в масштабі. За словами Бенджаміна Лі з Університету Пенсильванії, для живлення та охолодження таких систем потрібні квадратні кілометри площі. У космосі немає повітря, тому «охолодження шляхом обдуву», як на Землі, неможливе. Єдиний варіант — великі радіатори. Площа конструкцій швидко стає гігантською.
Starcloud заявляє про плани створити центр потужністю 5000 мегават. Така установка потребувала б близько 16 квадратних кілометрів панелей. Це у сотні разів більше, ніж сонячні батареї МКС. Подібні розміри роблять реалізацію надзвичайно складною з точки зору запуску й збирання в космосі.
Додатковим викликом є високоенергетичне випромінювання. Воно може спричиняти помилки в роботі чіпів. «Доведеться постійно перезапускати обчислення», — зазначає Лі. У результаті продуктивність того самого процесора на орбіті може бути нижчою, ніж на Землі. Надійність обчислень стає критичною проблемою .
Деякі дослідники бачать потенційні рішення. Крішна Муралідхаран з Університету Аризони згадує термоелектричні пристрої, які можуть перетворювати тепло назад на електроенергію. Проте він визнає, що нинішні підходи не є остаточними. «Це не стіна, а складний виклик», — каже він.
Залишається й стратегічна невизначеність. Неясно, чи збережеться нинішній апетит ШІ до обчислювальних ресурсів через 10–20 років. Якщо попит стабілізується, потреба в гігантських орбітальних дата-центрах може зникнути. Водночас вузькі застосування, наприклад підтримка космічних місій або спостереження за Землею, все ж можуть виправдати такі системи.
#чому #орбітальні #датацентри #поки #нереальні
Source link
