У Хмельницькому відбувся майстер-клас із традиційного розпису, де арттерапевтка Ветеранського простору Лілія Аршинова розкрила таємниці створення подільської писанки. Журналістка сайту «Є ye.ua» побувала на занятті та дізналася, чому писанка не може бути вареною та чому її не їдять.
У кімнаті пахне бджолиним воском і трохи кіптявою від свічок. На столі лежать сирі курячі яйця, які за кілька годин перетворяться на писанки. Майстриня Лілія Аршинова бере до рук писачок і одразу пояснює: «Писанка – це не про гарно розмальоване яйце. Тут важливо, що ти вкладаєш».
За її словами, здавна писанка вважалася оберегом. Її не вживають у їжу, нею не стукаються за столом, для цього готують крашанки. А писанку зберігають як оберіг цілий рік.
На фото арттерапевтка Ветеранського простору Лілія Аршинова
Символи мають значення
Перш ніж торкнутися шкаралупи воском, майстриня розповідає, що треба дізнатися про значення орнаментів. Виявляється, ці візерунки не змінювалися століттями. Те, що ми бачимо на рушниках чи вишиванках, дублюється і на писанці.
«Традиційно писанки дарували друзям і близьким людям, а орнаменти мали символічне значення і могли передавати любов, побажання добробуту, щастя чи захисту. Певні символи могли сказати про симпатію більше за слова, – розповідає Лілія Аршинова. – Сьогодні ми теж обираємо те, що відгукується всередині: хтось малює захист, хтось – родючість чи добробут».
Майстриня Лілія Аршинова розкрила таємниці створення подільської писанки
Головна умова майстрині – яйце має бути сирим, адже здавна воно вважається символом початку життя та відродження.
Процес створення писанки
Спочатку майстриня підігріває писачок над свічкою, кладе туди шматочок воску, і перші лінії лягають на білу поверхню яйця. Зазвичай, за словами жінки, писанку ділять на чотири частини як символ чотирьох пір року, сторін світу та станів буття.
Зазвичай писанку ділять на чотири частини як символ чотирьох пір року, сторін світу та станів буття
Поки рука виводить контури, Лілія згадує власне дитинство.
«Я пам’ятаю свою бабусю, яка перед Великоднем сиділа над свічкою і звичайною «циганською» голкою робила писанку. Ми зберігали їх цілий рік у серванті як справжній скарб», – ділиться жінка.
За словами майстрині, у писанкарстві є важливе правило: рухатися потрібно від найсвітлішої фарби до найтемнішої.
«Спочатку на білому яйці воском потрібно нанести елементи, які мають залишитися кольору шкаралупи. Потім яйце занурюємо у найсвітлішу фарбу, зазвичай жовту. Потім ми дістаємо нашу писанку, добре просушуємо серветками й продовжуємо воском наносити деталі, які мають бути жовтими, наприклад, промені сонця. Наступний колір може бути, до прикладу, зелений, адже він перекриє жовтий всюди, окрім тих місць, що вже під воском. Кольорів може бути скільки завгодно, головне – дотримуватися послідовності, щоб темні фарби перекривали світлі», – пояснює Лілія Аршинова.
У писанкарстві є важливе правило: рухатися потрібно від найсвітлішої фарби до найтемнішої
За словами майстрині, найчастіше процес створення писанки завершують зануренням у чорну або червону фарбу.
Найчастіше процес створення писанки завершують зануренням у тему фарбу
«Не бійтеся, що на етапі фарбування писанка виглядає темною і незрозумілою. Результат з’явиться лише тоді, коли зніметься віск. Це і є той момент очікування магії», – каже жінка.
Орнементи, які ми бачимо на рушниках чи вишиванках, часто дублюються і на писанці
«Вмивання» вогнем
Найцікавіше починається під кінець. Цей процес майстриня називає «вмиванням писанки». Яйце обережно підносять до вогню свічки збоку, щоб не закоптити. Віск тане, його витирають серветкою, і з-під темряви починають з’являтися яскраві кольори.
Процес «вмиванням писанки» вогнем
Готові писанки
За словами майстрині, така писанка може зберігатися роками. Віск закриває пори шкаралупи, тому вміст яйця з часом просто висихає.
«Моїм писанкам уже три роки, у колег стоять по десять. Вони легкі, всередині щось калатає, але запаху немає», – розповідає Лілія.
І додає, традиційно писанку зберігали як оберіг протягом року, а потім стару закопували під дерево і створювали нову.
Захист від «лихого ока»
Наприкінці майстриня пригадує давню легенду про вагітних жінок, які носили сире яєчко у спеціальному мішечку біля серця. Це був і психологічний захист від «зурочення», і фізичний, бо жінка підсвідомо боялася роздушити яйце, тому була обережнішою у рухах та не переверталася уві сні на живіт.
Також вважається, що писанка здатна вбирати негативну енергію.
«Був випадок на майстер-класі, коли вагітна жінка прийшла дуже засмученою, і під час роботи яйце в її руках просто тріснуло. Це хороший знак, бо воно забрало негатив на себе. Треба просто подякувати і взяти нове», – розповідає арттерапевтка.
Для самої Лілії Аршинової писанкарство – це повернення до свого коріння та свідома українізація.
«Я з того покоління, де все було російське: школа, садочок, університет. Навіть підручників українською не було. Тому зараз для мене це вибір нести нашу культуру далі», – підсумовує майстриня.
Традиційно писанку зберігали як оберіг протягом року, а потім стару закопували під дерево і створювали нову
Читайте також: Від традиційного розпису до мозаїки: у Хмельницькому відкрили виставку писанок (ФОТО)
