Curiosity знайшов докази випаровування озера на Марсі

Нові ізотопні дані, отримані марсоходом Curiosity, розкривають ранню історію клімату Марса — тепліший і вологіший період приблизно 3,7 мільярда років тому.

Дослідження, проведене вченими з Каліфорнійського технологічного інституту та Лабораторії реактивного руху NASA, виявило, що озеро в кратері Ґейл почало випаровуватися раніше, ніж вказують геохімічні властивості осадових порід. Вимірювання співвідношення ізотопів кисню в глинах підтвердили наявність процесів випаровування — ознаку сухої атмосфери. Це свідчить про те, що умови на Марсі були теплими, але недостатньо вологими для стабільного існування води.

«Теплий клімат Марса — це трохи вище нуля за Цельсієм, але цього було досить для хімічних процесів, важливих для життя», — пояснює Емі Гофманн, провідна авторка дослідження. У той час планета проходила фазу кліматичних змін, проте на її поверхні ще зберігалася хімічна ерозія, нейтральний pH озер та органічні молекули. У сукупності це створювало сприятливе середовище для життя.

Особливістю цього дослідження є фокус не на водневих, а на кисневих ізотопах, зокрема ізотопі кисню-18, який важчий за кисень-16. Під час випаровування легші молекули води покидають рідину першими, залишаючи у ній вищу концентрацію важкого кисню. Цей ефект було виявлено в ізотопному складі води, вилученої з марсіанських глин, які формувалися під час випаровування.

«Це перше чітке свідчення випаровування води в стародавньому марсіанському водоймищі», — зазначає професор Джон Айлер, співавтор дослідження. Отримані дані дозволяють краще зрозуміти, як суха атмосфера та змінна гідросфера впливали на марсіанські озера, які залишаються ключовими об’єктами пошуку життя.

Ці знахідки змінюють уявлення про кліматичну історію Марса, висвітлюючи складний взаємозв’язок між атмосферними умовами, геохімією та потенціалом для існування життя в минулому.