Давній монстр із титановим скелетом

Нове дослідження в журналі Journal of Paleontology проливає світло на загадкову кембрійську істоту Salterella, яка може допомогти пояснити, як перші тварини навчилися створювати скелети.

Скам’янілості сальцерели з Канади. Цей зразок надано Першою нацією На-Чо Няк Дун у співпраці з Урядовою спадщиною Юкону. Його було отримано з їхньої традиційної території з їхнього дозволу. Фото: Спенсер Коппейдж для Вірджинського технологічного університету

На початку кембрійського періоду, близько 538–506 мільйонів років тому, відбулася справжня «епоха скелетів», коли більшість тваринних груп уперше почали формувати мінералізовані панцирі та кісткові структури. Зазвичай це відбувалося двома шляхами: або шляхом нарощування мінералів на органічній основі, або через збирання мінералів із довкілля для створення зовнішніх покриттів. Однак Salterella порушила цю схему, поєднавши обидва механізми — і саме це зробило її однією з найзагадковіших істот раннього кембрію.

Як пояснює Прескотт Вайда, аспірант кафедри геонаук і провідний автор дослідження, «Salterella збудувала конічну оболонку навколо свого тіла, а потім заповнила її внутрішній простір вибірково відібраними мінералами, створюючи щільну внутрішню обшивку». Такий подвійний підхід до «будівництва» скелета не має відомих аналогів серед інших тварин, що ускладнило класифікацію цієї істоти протягом понад століття.

Протягом десятиліть ученим не вдавалося визначити місце Salterella на дереві життя: її по черзі відносили до головоногих, червів, молюсків і навіть медуз. Лише нове дослідження, виконане Вайдою спільно з професором Шухаєм Сяо з Університету Вірджинії Тек, нарешті відновило її еволюційний контекст. Аналіз морфології, мінерального складу та структури панцира показав, що Salterella та її родичка Volborthella належать до типу кнідарій — групи, що включає сучасних коралів, медуз і морських анемонів.

Вайда провів роки, збираючи зразки в Долині Смерті (США), на Юконі (Канада) та у Вірджинії, використовуючи сучасні мікроаналітичні методи. Його команда з’ясувала, що ці істоти виявляли вибірковість у використанні мінералів: вони уникали глини, використовували кварц, але надавали перевагу титану — матеріалу, що забезпечував виняткову міцність. «Хто б не хотів мати титановий скелет?» — жартує Вайда.

Дослідники припускають, що така структура слугувала не лише захистом, а й допомагала у харчуванні або стабільності організму на морському дні. Це відкриття не лише пояснює походження одного з найдавніших “архітекторів скелетів”, а й відкриває новий погляд на еволюцію мінералізації у тваринному світі.

«Знайти місце цих істот у мережі життя — це крок до розуміння нашого власного походження», — підсумовує Вайда. — «Це справжнє пізнання історії життя на Землі — дивовижне і прекрасне».