Дослідження довело: шпаки взаємодіють як люди

Аналіз двадцятирічного дослідження африканських шпаків доводить існування довготривалих соціальних зв’язків між неродичами у тваринному світі.

Дослідники з Колумбійського університету, під керівництвом Алексіс Ерл та професора Дастіна Рубенштейна, довели, що африканські шпаки практикують взаємну кооперацію, незалежно від родинних зв’язків. У термінах етології “взаємність” означає допомогу з очікуванням майбутньої відплати — це явище донедавна вважалося властивим лише людям. «Суспільство шпаків — це не просто сім’ї… подібно до людей», — зазначає Рубенштейн. Протягом двох десятиліть науковці спостерігали за поведінкою сотень птахів, зібравши безпрецедентні дані про 40 сезонів розмноження.

Результати показали, що хоча допомога родичам переважає, послідовна підтримка неродичів зустрічається з такою ж регулярністю. Ерл і її команда виявили довготривалі зв’язки, які часто перевершували користь від допомоги генетичним родичам. «Багато з цих птахів з часом фактично формують дружні стосунки», — підкреслює Рубенштейн, говорячи про соціальну складність пташиних спільнот. Це відкриття ставить під сумнів класичні еволюційні гіпотези про виключну вигоду родинного альтруїзму.

Особливість цього дослідження полягає в поєднанні етології та генетики: науковці вивчали ДНК, щоб визначити ступінь спорідненості, а також фіксували поведінкові взаємодії. Такий підхід дозволив встановити, що шпаки розвивають соціальні зв’язки незалежно від генетичної близькості. Вони не лише пам’ятають допомогу, але й вибірково її повертають тим самим особам. Це свідчить про наявність когнітивних механізмів, подібних до людських.

Дослідники вважають, що подібні форми кооперації можуть існувати і в інших тварин. «Люди просто не вивчали їх достатньо довго, щоб це виявити», — зауважує Рубенштейн, акцентуючи на тривалості спостереження як ключовій умові відкриттів. Учасники проєкту вже мають досвід вивчення соціальних структур серед ос, жуків, креветок та ящірок. Ці міжвидові порівняння поглиблюють розуміння універсальних біологічних принципів соціалізації.

Таким чином, африканські шпаки стають новим аргументом на користь гіпотези, що соціальна взаємність не є унікальною рисою людства, а фундаментальною властивістю високоорганізованих тваринних суспільств.