Їх життя обірвала війна…
27 та 28 жовтня стали днями глибокого смутку для мешканців громад Хмельниччини. Цього дня відбулися прощання з тими, хто віддав своє життя за Україну, її свободу, спокій і майбутнє. В останню земну дорогу провели Лілію Павленко, Анатолія Завацького, Руслана Сукманюка та Руслана Павлуцького…
У селі Лучки Староушицького району 28 жовтня відбулося прощання із загиблою Героїнею Лілією Валеріївною Павленко, інспектором прикордонної служби, головним сержантом, яка загинула під час виконання службових обов’язків 24 жовтня 2025 року в місті Овруч.
Сотні людей – рідні, друзі, колеги, жителі громади – прийшли, щоб провести Лілію в останню дорогу. Уздовж вулиць стояли з квітами й прапорами, утворюючи «живий коридор» пам’яті.
Лілія народилася 12 грудня 1995 року в Лучках. З дитинства була щира, добра, завжди готова допомогти. У 2013 році вступила до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, яку з відзнакою закінчила у 2017-му.
Після випуску працювала у відділі прикордонної служби міста Кельменці, а з 2024 року – в Овручі. У 2021 році вийшла заміж, у 2023 – народила сина Артема… Сім років свого життя присвятила службі Батьківщині. Колеги пам’ятатимуть її як людину надзвичайної доброти, відповідальності та мужності.
«Лілія залишила по собі світло, яке не згасне. Її серце билося в ритмі України – до останнього подиху», – кажуть про Героїню побратими.
У селі Лучки Староушицького району відбулося прощання із загиблою Героїнею Лілією Павленко. Фото: Староушицької ТГ
День скорботи пережила і Волочиська громада, де 27 жовтня прощалися із Завацьким Анатолієм Володимировичем, який відійшов у вічність 23 жовтня.
Народжений 26 жовтня 1979 року в селі Івашківці, Анатолій усе життя залишався вірним своїм принципам – спокійний, врівноважений, щирий і надійний. З юності пов’язав своє життя з військовою справою: служив у зв’язку, згодом працював у Волочиську, де створив родину з дружиною Наталією.
У березні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на Запорізькому напрямку, сумлінно виконував свої обов’язки. У побратимів залишився у пам’яті як добрий товариш, який ніколи не стояв осторонь чужої біди.
День скорботи пережила і Волочиська громада, де 27 жовтня прощалися із Анатолієм Завацьким. Фото: Волочиської громади
Старокостянтинівщина схилила голови в скорботі за Русланом Сукманюком, який загинув ще 28 вересня 2024 року поблизу Лисівки Донецької області. Довгий час вважався зниклим безвісти.
Прощальна церемонія відбулася у Гарнізонному будинку офіцерів. Звідти скорботний кортеж рушив до села Веснянка, де воїна поховали з військовими почестями. Руслан до останнього залишався вірним присязі, віддавши життя за свободу України.
Старокостянтинівщина схилила голови в скорботі за Русланом Сукманюком… Фото: Старокостянтинівської міської ради
У селі Новий Світ мешканці Городоцької громади прощалися із Русланом Павлуцьким, воїном 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, який загинув ще восени 2023 року поблизу Вербового на Запоріжжі.
Йому назавжди залишиться 25 років. Молодий, сильний, рішучий, він не вагався, коли почалася повномасштабна війна – повернувся з-за кордону і став до лав ЗСУ. Під час останнього бою проявив відвагу та самопожертву, до кінця залишаючись вірним своїй присязі.
Під звуки військового салюту його поховали на місцевому кладовищі. Односельці не стримували сліз, згадуючи Руслана – доброго сина, друга, сусіда…
Мешканці Городоцької громади прощалися із Русланом Павлуцьким… Фото: horodok.city
Вічна шана Героям…
