Нові археологічні дослідження підтверджують, що Homo erectus, який жив понад 1,2 мільйона років тому, продемонстрував високу адаптивність, здатність виживати в екстремальних умовах пустель і напівпустель, кидаючи виклик уявленням, що лише Homo sapiens міг успішно адаптуватися до таких середовищ.
В ущелині Олдупай (Танзанія) дослідники виявили сліди життя Homo erectus, що свідчать про їхню здатність знаходити та повторно використовувати джерела прісної води, такі як ставки та річки, навіть у напівпустельних умовах. Знахідки, датовані періодом від 1,2 до 1 мільйона років тому, включають кам’яні інструменти — скребки та зубчасті знаряддя, які могли використовуватися для обробки м’яса. Такі технологічні рішення вказують на те, що H. erectus активно адаптувався до обмежених ресурсів і суворих кліматичних умов.
Археологічні, геологічні та палеокліматичні дані, зібрані командою дослідників, підтверджують, що в цей період регіон мав рослинність, типову для напівпустель, що надавало обмежені ресурси для життя. Незважаючи на ці виклики, Homo erectus регулярно повертався до територій із прісною водою, що дозволяло їм виживати в довгостроковій перспективі.
Дослідники дійшли висновку, що ця здатність до адаптації могла відіграти ключову роль у географічній експансії виду. Результати ставлять під сумнів гіпотезу, що лише Homo sapiens володів універсальністю, достатньою для виживання в екстремальних середовищах, таких як пустелі чи тропічні ліси. Навпаки, Homo erectus демонструє риси універсального виду, здатного до адаптації в різноманітних екосистемах Африки та Євразії.
Таким чином, дослідження відкриває нову сторінку в історії ранніх гомінідів, підкреслюючи їхню здатність долати екстремальні екологічні виклики задовго до появи сучасної людини.
#Homo #Erectus #виживав #пустелях #понад #мільйон #років #тому
Source link
