хижак розміром з яструба жив 66 млн років тому

Палеонтологи описали два нові види давніх птахів із формації Хелл-Крік у Північній Америці, Avisaurus darwini та Magnusavis ekalakaenis, які жили на континенті Ларамідія близько 66-68 мільйонів років тому.

Avisaurus darwini, за припущенням дослідників, досягав розмірів сучасного яструба і полював на здобич, використовуючи свої лапи для захоплення жертв. Це робить його одним із найбільших імовірних хижаків серед енанціорнісів (Enantiornithes), групи, що вимерла під час масового вимирання на межі крейди і палеогену.

Формація Хелл-Крік відома своїм різноманіттям крейдових видів, серед яких тиранозаври, трицератопси та інші динозаври. В цьому регіоні також знайдено залишки давніх ссавців, птахів, птерозаврів та риб. Дослідження Александра Кларка з Чиказького університету та його колег поповнило список стародавніх мешканців Хелл-Крік трьома птахами, включаючи новий вид Avisaurus darwini. Цей птах, як припускають вчені, важив приблизно 1200 грамів, що порівнюється з сучасним яструбом-тетерев’ятником.

Енанціорніси були найпоширенішими птахами мезозою, вирізнялися різноманіттям і, на відміну від сучасних птахів, часто зберігали зуби та кігті на крилах. Однак їхня будова, зокрема цівки, вказує на те, що вони були добре пристосовані до захоплення здобичі. Хоча Avisaurus darwini не можна назвати повним екологічним аналогом сучасних яструбів, будова його лап свідчить про здатність до полювання на дрібних хребетних, подібно до сучасних хижих птахів.

Другий новий вид, Magnusavis ekalakaenis, також був досить великим, але не належав до родини Avisauridae. Назва виду походить від міста Екалака в Монтані, де було знайдено його рештки. Обидва нові види демонструють, що енанціорніси продовжували еволюціонувати аж до кінця крейдового періоду, освоюючи нові екологічні ніші. Якби не масове вимирання, викликане падінням астероїда, ці птахи могли б зберегти своє домінантне становище серед пернатих.

Дослідження енанціорнісів надають нове розуміння їхньої поведінки та екологічної ролі в мезозойських екосистемах. Це відкриває нові перспективи для вивчення того, як еволюціонували давні птахи та їхні стратегії виживання до масового вимирання.