Кістка шиї розкрила справжню природу Nanotyrannus

Новий аналіз скам’янілостей показав, що Nanotyrannus був самостійним видом хижого динозавра, а не молодою формою тиранозавра рекса.

Дискусія про статус Nanotyrannus тривала десятиліттями. Його часто вважали підлітком «T. rex», тобто «найбільшого відомого наземного хижака крейдяного періоду». Нові дані змінили цю інтерпретацію. Вони вказують на окрему еволюційну лінію.

Ключем до розв’язання проблеми стала «під’язикова кістка», яку визначають як «невелику кістку, пов’язану з язиком і дихальними структурами». Вона збереглася разом із черепом голотипу. Її мікроскопічна будова містить інформацію про вік. Саме вона стала вирішальним доказом.

За допомогою «гістології кісток», тобто «аналізу мікроструктури кісткової тканини», дослідники виявили ознаки зрілості. Кістка не демонструвала швидкого росту, характерного для молодих особин. Це означає, що тварина вже завершила або майже завершила ріст. Вона не могла перетворитися на T. rex.

«Ця тварина явно не перебувала на шляху до того, щоб стати тиранозавром рексом», — зазначила Ешлі Поуст. За оцінками, Nanotyrannus досягав близько 18 футів заввишки. Це вдвічі менше за дорослого тиранозавра. Різниця є принциповою.

Голотип був знайдений ще у 1942 році. Спочатку його віднесли до іншого роду. Пізніше з’явилася назва Nanotyrannus lancensis. Довгий час вона залишалася спірною.

«Наші очікування відповідали ідеї про молодого T. rex», — визнав Крістофер Гріффін. Однак аналіз кістки змусив переглянути це припущення. Ознаки росту не залишили сумнівів. Вид виявився окремим.

Новий підхід має ширше значення. Під’язикові кістки раніше майже не використовували для визначення віку динозаврів. Тепер їх вважають не менш інформативними, ніж ребра чи стегнові кістки. Це розширює інструментарій палеонтології.

Незалежні дослідження дійшли схожих висновків. Це фактично завершує давню суперечку. Водночас постає нове питання. У тій самій екосистемі співіснували щонайменше два великих хижаки різного розміру.

«Це має велике значення для розуміння екології крейдяного періоду», — підкреслила Поуст. Різноманіття хижаків виявилося складнішим, ніж вважалося. Історія Nanotyrannus показує, що навіть добре відомі динозаври можуть приховувати несподівані таємниці.