Кришталевий скребок показав естетичний смак неандертальців

Майже сто років тому в печерному укритті на південному заході Франції археологи знайшли унікальні знаряддя з гірського кришталю. Один із цих скребків, виготовлений неандертальцями 45–80 тисяч років тому, став важливим доказом того, що наші вимерлі родичі мали розвинене відчуття форми та кольору. Про цю знахідку нагадує матеріал видання Live Science.

Рідкісний інструмент із печери Abri des Merveilles

Скребок із гірського кришталю виявили 1924 року на стоянці Abri des Merveilles у регіоні Дордонь на південному заході Франції. Розкопки проводила команда Американської школи доісторичних досліджень під керівництвом Джорджа МакКерді (George MacCurdy). Нині цей артефакт зберігається в Національному археологічному музеї Франції.

Зазвичай неандертальці виготовляли кам’яні знаряддя з кременю або вапняку, які легко розколювалися на гострі пластини. Натомість гірський кришталь, або мікрокристалічний кварц, трапляється в їхніх стоянках дуже рідко. Відомо лише кілька європейських пам’яток, де знайдено такі інструменти, і вони вирізняються прозорістю та «скляним» виглядом.

За звітом МакКерді від квітня 1931 року, цей скребок став першим кришталевим знаряддям, яке команда знайшла в печері. Камінь прозорий із жовтуватим відтінком, а сам інструмент, ймовірно, поєднував функції скребка та вістря.

Сліди виготовлення та вік знахідки

Окрім цього скребка, археологи виявили ще шість знарядь із гірського кришталю, а також дрібні відщепи того ж матеріалу. Це свідчить, що інструменти виготовляли безпосередньо в печері, а не приносили вже готовими.

Джерелом сировини могли бути уламки кришталю, які потрапили в район стоянки з верхів’їв річки Везер, притоки Дордоні, що протікає неподалік. Точна дата існування стоянки Abri des Merveilles невідома, але за стратиграфією, типами знарядь і знайденим неандертальським корінним зубом дослідники відносять ці інструменти до періоду між 45 000 і 80 000 років тому.

Важливим висновком МакКерді стало те, що саме неандертальці, а не анатомічно сучасні люди (Homo sapiens), першими почали експериментувати з гірським кришталем як матеріалом для інструментів. На початку ХХ століття це суперечило поширеним уявленням про їхню «примітивність».

Як кришталевий скребок змінив образ неандертальців

На початку минулого століття більшість фахівців вважали неандертальців майже «мавпоподібними» та малорозвиненими інтелектуально. Значною мірою це було пов’язано з аналізом скелета з Ла-Шапель-о-Сен у Франції, який 1909 року провів палеоантрополог Марселлен Булль (Marcellin Boule). Через те, що цей неандерталець був літнім і страждав на остеоартрит, його постава й хода виглядали деформованими, що й призвело до образу «сутулого печерного дикуна».

Цей стереотип зберігався аж до кінця ХХ – початку ХХІ століття, коли генетичні дослідження показали, що неандертальці й сучасні люди схрещувалися. На цьому тлі висновки МакКерді про кришталеві інструменти виглядали напрочуд прогресивними для 1930-х років.

Учений вважав, що вибір прозорого, естетично привабливого матеріалу свідчить про наявність у неандертальців художнього чуття. Він писав, що зазвичай ми уявляємо неандертальську людину позбавленою «художнього сенсу», адже тоді ще не було відомо про їхні наскельні малюнки, різьблені предмети, гравірування чи використання пігментів.

У статті в журналі PNAS за листопад 1931 року МакКерді зазначав, що неандерталець «не був художником у строгому розумінні», але мав «око, чутливе до краси форми й кольору», про що свідчить навіть обмежене використання гірського кришталю. На його думку, неандертальцям слід віддати належне за вміння розрізняти красу та якість матеріалу, з якого вони виготовляли свої інструменти.

Сучасна оцінка знахідки

Національний археологічний музей Франції у вересні 2025 року обрав цей кришталевий скребок «Об’єктом місяця» та підкреслив, що висновки МакКерді були для свого часу дуже новаторськими. Вони допомогли закласти основу для сучасного, значно складнішого й більш шанобливого погляду на неандертальців як на близьких родичів, здатних до символічного мислення та естетичних виборів.

Сьогодні цей невеликий прозорий інструмент із печери Abri des Merveilles нагадує, що навіть у найдавніших кам’яних знаряддях можна побачити не лише функцію, а й прагнення до краси.