- Вступ
- Будівництво бази Туле (Blue Jay)
- Інженерні досягнення бази Туле
- Система раннього попередження
- Проблеми будівництва в Арктиці
- Стратегічна роль бази Туле
- Політичний контекст
- Історична довідка
- Зародження Camp Century
- Ідея створення Camp Century
- Проектування та будівництво бази
- Портативний ядерний реактор PM-2
- Секрети проекту Iceworm
- Наукова діяльність як прикриття
- Політичний контекст
- Історична довідка
Вступ
У розпалі Холодної війни Сполучені Штати та Радянський Союз змагалися за військову перевагу. Одним із ключових елементів протистояння стали ядерні ракети, для яких шукали стратегічно вигідні місця розташування. Одним із таких місць стала Гренландія, де США реалізували таємний проект під кодовою назвою Iceworm
Важливим елементом цієї стратегії було забезпечення дальності їх дії. Вирішальним було знаходження стратегічно вигідних місць для базування ракет, і створення баз для приховання ядерної зброї стало пріоритетом.
Проект Iceworm був кодовою назвою США для створення однієї з таких таємних військових баз у Туле, Гренландія. Це був один із багатьох секретних проектів часів Холодної війни, який залишався в таємниці до недавнього часу.
Будівництво бази Туле (Blue Jay)
У середині XX століття арктичні території стали важливим стратегічним регіоном для Сполучених Штатів. У відповідь на зростаючу загрозу з боку СРСР, США вирішили створити мережу військових баз у Гренландії. Однією з найбільших і найважливіших була база Туле, будівництво якої отримало кодову назву «Blue Jay».
Інженерні досягнення бази Туле
Роботи зі створення бази розпочалися в 1951 році, і вона стала зразком швидкості та технологічного прогресу:
- Швидке будівництво: менше ніж за 60 днів база була введена в експлуатацію. Це стало можливим завдяки залученню понад 12 000 будівельників і застосуванню унікальних методів будівництва у суворих арктичних умовах.
- Масштаби проекту: Туле була спроектована для розміщення до 10 000 військовослужбовців, і її територія охоплювала сотні будівель, а також злітно-посадкову смугу для стратегічних бомбардувальників.
Система раннього попередження
База Туле стала частиною великої оборонної системи — Distant Early Warning Line (DEW Line).
- Ця мережа включала 63 радіолокаційні станції, які простягалися на 3000 миль від Аляски до Канади та Гренландії.
- Завданням DEW Line було виявлення радянських ракет або літаків на ранніх етапах атаки, що надавало США дорогоцінний час для реагування.
Проблеми будівництва в Арктиці
Розташування бази вимагало вирішення численних технічних викликів:
- Екстремальні температури: середня зимова температура в регіоні досягала -60°F (-51°C), а сильні вітри сягали швидкості 125 миль на годину (200 км/год).
- Перевезення матеріалів: для доставки будівельних матеріалів використовували як морські, так і авіаційні шляхи. У літній період кораблі з матеріалами прибували через Північний Льодовитий океан, що стало логістичним викликом через льодові блокади.
- Персонал і умови життя: для робітників і військових створили житлові умови, які включали опалювальні будівлі, їдальні, кінотеатр і навіть спортивний зал.
Стратегічна роль бази Туле
База стала не лише військовим форпостом, а й символом могутності США. Вона забезпечувала:
- Контроль над північноатлантичними маршрутами.
- Оборонну підтримку для сусідніх баз, зокрема Camp Century, яка з’явилася пізніше.
- Постійне спостереження за арктичним регіоном, який мав велике значення в умовах Холодної війни.
Політичний контекст
Створення бази Туле не обійшлося без міжнародних політичних наслідків.
- Роль Данії: формально Гренландія була під юрисдикцією Данії, яка у той час була членом НАТО. Однак фактичний контроль над базою мали США.
- Конфлікти з місцевим населенням: будівництво бази призвело до переселення гренландських ескімосів, що викликало хвилю критики. Лише через десятиліття ці громади почали отримувати компенсацію за втрату своїх земель.
Історична довідка
- 1951 рік: Розпочато будівництво бази Туле в рамках проекту Blue Jay.
- 1953 рік: База Туле офіційно почала функціонувати як стратегічний військовий форпост і ключовий елемент системи DEW Line.
- 1960 рік: На базі Туле було розгорнуто підготовку до створення Camp Century — ще одного секретного об’єкта США.
Зародження Camp Century
Проект Camp Century, представлений як науково-дослідний центр, став одним із найсміливіших експериментів Холодної війни. Він був розташований у межах арктичного льодовика в Гренландії, приблизно за 240 км від бази Туле. Під офіційною метою дослідження льодовикових умов приховувалася справжня задача: створення прихованої інфраструктури для запуску міжконтинентальних балістичних ракет.
Ідея створення Camp Century
У 1950-х роках Пентагон активно шукав способи зберігання та розгортання ядерного озброєння у стратегічно вигідних місцях. Гренландія була ідеальним кандидатом через її ізольованість та віддаленість.
- Офіційна місія: вивчення льодовикового покриву для прогнозування його поведінки у довгостроковій перспективі.
- Секретна мета: розробка інфраструктури для проекту Iceworm, яка дозволила б США розмістити до 600 ядерних ракет у підлідних тунелях.
Camp Century став інноваційним проектом, який не мав аналогів у світі, поєднуючи інженерні рішення та військові цілі.
Проектування та будівництво бази
Будівництво розпочалося у 1960 році. Через суворі кліматичні умови воно вимагало революційних підходів.
- Тунельна система: у льодовиковому покриві викопали 21 траншею, кожну завдовжки від 300 до 400 метрів. Траншеї накривали сталевими напівциліндрами, які пізніше заморожували льодом, забезпечуючи повну прихованість конструкцій.
- Кліматичні виклики:
- Температура в регіоні досягала -70°F (-57°C).
- Сильні вітри значно ускладнювали роботу.
- Житлові умови:
- Табір був оснащений усіма зручностями, такими як житлові приміщення, лікарня, каплиця, бібліотека, театр і навіть їдальня з регулярними постачаннями американських продуктів.
- Для водопостачання використовували інноваційну систему плавлення льоду, що дозволяло табору функціонувати автономно.
Портативний ядерний реактор PM-2
Camp Century став першою базою у світі, яка використовувала портативний ядерний реактор для енергозабезпечення.
- Розробка: реактор PM-2 був компактним, спеціально розробленим для роботи в умовах Арктики.
- Потужність: виробляв до 2 мегават енергії, якої вистачало для всіх потреб табору.
- Унікальність: це була революція в автономному енергозабезпеченні для військових об’єктів у віддалених регіонах.
Секрети проекту Iceworm
Camp Century мав стати полігоном для тестування можливостей проекту Iceworm.
- Плани США:
- Створити мережу тунелів загальною довжиною понад 4 000 км.
- Розмістити до 600 ядерних ракет, які могли б атакувати цілі в СРСР менш ніж за 30 хвилин після запуску.
- Технічні виклики:
- Висока мобільність льодовика ускладнювала стабільність тунелів.
- Проблеми із забезпеченням безпеки ядерних боєголовок в умовах низьких температур.
Наукова діяльність як прикриття
Офіційно Camp Century виконував такі завдання:
- Вивчення льодовикових шарів для аналізу історії клімату.
- Дослідження можливостей будівництва в умовах постійного замерзання.
- Випробування технологій автономного життя в Арктиці.
Однак більшість цих цілей були другорядними порівняно з військовими завданнями.
Політичний контекст
Будівництво Camp Century супроводжувалося політичною напруженістю:
- Данія: хоча Гренландія формально належала Данії, Копенгаген не мав повного контролю над проектом.
- Секретність: справжня мета проекту залишалася засекреченою навіть для уряду Данії.
Ця ситуація пізніше викликала обурення, коли деталі проекту були розсекречені.
Історична довідка
- 1967 рік: Закриття проекту через виявлену нестабільність льодовикових тунелів.
- 1960 рік: Початок будівництва Camp Century, офіційно представлений як дослідницька база.
- 1961 рік: Введення в експлуатацію ядерного реактора PM-2 для енергозабезпечення табору.
