Китай застосовує водорості для зупинки опустелювання

Китайські науковці розгортають масштабний геоінженерний проєкт, у межах якого безплідні піщані дюни перетворюють на стабільні землі за допомогою синьо-зелених водоростей.

Йдеться про технологію «штучного утворення кірки», засновану на використанні ціанобактерій — «фотосинтезуючих мікроорганізмів, що існують на Землі мільярди років». За даними South China Morning Post, це перший випадок застосування мікроорганізмів у таких масштабах для трансформації природних ландшафтів.

Метод розробили в експериментальній станції Шапоту Китайської академії наук у пустельному регіоні Нінся. Там учені створили так звану біокоросту — тонкий, але міцний шар ґрунту, сформований ціанобактеріями. Вона здатна витримувати вітри до 36 км/год і за п’ять років має стабілізувати понад 6600 гектарів піску.

Пустелі традиційно вважають майже непридатними для відновлення. Пісок постійно рухається, а більшість рослин не витримує спеки й посухи. Проте ціанобактерії діють інакше. Після навіть мінімального дощу вони активуються, розмножуються і виділяють біомасу, яка «склеює» піщані частинки. Так формується поживний субстрат, що зупиняє дюни й відкриває шлях для рослин.

У природі формування такої кірки триває від п’яти до десяти років. Нова технологія скорочує цей процес до одного року. Це радикально змінює підхід до боротьби з опустелюванням.

Після численних експериментів учені відмовилися від розпилення рідких культур. Натомість вони відібрали сім ключових штамів із понад трьохсот і створили «тверде насіння». Це шестикутні блоки з органічною матрицею, здатні витримувати транспортування пустелею. Після дощу вони «оживають» і запускають процес утворення кірки.

Технологія вже вийшла за межі лабораторій. У Нінся її планують застосувати на тисячах гектарів у найближчі роки. Проєкт є частиною китайської програми «Велика зелена стіна», спрямованої на зупинення опустелювання.

Китай уже масштабує ці підходи та ділиться ними з іншими регіонами світу. Якщо метод виявиться стабільним у довгостроковій перспективі, він може стати глобальним інструментом відновлення пустель і пом’якшення наслідків зміни клімату.