Китайські дельти під загрозою через підйом океану та просідання

Підвищення рівня світового океану й інтенсивне просідання ґрунтів у прибережних регіонах Китаю створюють серйозну загрозу затоплення мегаполісів і глобальної дестабілізації виробничих ланцюгів.

Група вчених на чолі з Юченгом Ліном проаналізувала понад 12 000 років геологічних записів, включаючи корали та мангрові зарості. У дослідженні встановлено, що від 1900 року рівень моря підвищується найшвидше за останні 4000 років. “Глобальні середні темпи підвищення рівня моря з 1900 року є найшвидшими за останні чотири тисячоліття”, – стверджує Лін. Основними причинами є теплове розширення океану та танення льодовиків, спричинені зміною клімату.

Особливу увагу приділено Китаю, де великі міста, як-от Шанхай і Шеньчжень, збудовані у дельтах річок, що природно схильні до затоплення. Дельти формуються з м’яких осадових порід, а надмірне видобування підземних вод пришвидшує просідання. За словами Ліна, “у Шанхаї деякі частини міста опустилися більш ніж на один метр протягом 20-го століття через надмірне використання підземних вод”. Це значно перевищує темпи глобального підвищення рівня океану.

Лін наголошує: “Сантиметрове підвищення рівня моря значно збільшить ризик повеней у дельтах”. Такі регіони є не лише національно важливими, а й критичними для світових виробничих ланцюгів. У дельті Янцзи та дельті Перл розміщено численні мегаполіси та інфраструктура, вразлива до затоплення. Це створює ризик для глобальної економіки, якщо ці центри будуть паралізовані.

Незважаючи на загрозливу ситуацію, дослідники вказують на можливість запобігання найгіршим сценаріям. “Шанхай вже не просідає так швидко”, – каже Лін. Місто розпочало регулювання використання водоносних горизонтів та закачування прісної води для стабілізації ґрунтів. Це є прикладом успішного втручання, що може стати моделлю для інших регіонів.

Окрім цього, дослідження пропонує карти вразливості, які дають змогу ідентифікувати “гарячі точки” просідання. Такі інструменти допомагають міським планувальникам готуватися до майбутніх кліматичних викликів. Уроки з цього дослідження мають глобальне значення, адже великі міста, як Нью-Йорк, Маніла чи Джакарта, також розміщені в низинних прибережних зонах.

“Дельти — це чудові місця, гарні для сільського господарства, рибальства, містобудування і, природно, притягують до себе цивілізації. Але вони дійсно плоскі, і просідання, спричинене людиною, робить їх вразливими до затоплення”, – підсумовує Лін. Його робота, створена в межах відкритого проєкту PaleoSTeHM, підкреслює роль палеоекологічних даних у прогнозуванні кліматичних загроз.

Таким чином, інтеграція геологічного аналізу та екологічного моделювання відкриває шлях до адаптаційних стратегій, здатних зберегти життєво важливі регіони та стабільність глобального порядку.