З воїнами прощалися у Славутській, Дунаєвецькій, Ізяславській та Старокостянтинівській тергромадах.
Жителі Славутської тергромади зустріли живим коридором полеглого воїна Анатолія Шатковського. Він вважався зниклим безвісти з листопада 2024 року, повідомили у Славутській міській раді.
Анатолій Шатковський народився 6 липня 1972 року в селі Варварівка. Після закінчення школи, за направленням військкомату, навчався в селі Гамарня Полонського району на водія. Пройшов строкову службу. Працював на Славутському комбінаті «Будфарфор», Славутській суконній фабриці, меблевому цеху у рідній Варварівці. Друзі та рідні Героя згадують його як людину щиру, добру, спокійну. Він був тим, хто не говорив голосно, але діяв впевнено. Любив техніку, мотоцикли.
«Він був людиною, яка не цуралася праці, яка завжди була готова прийти на допомогу, підтримати добрим словом чи міцно потиснути руку товаришу. Та мирне життя відібрала війна…», – зазначають у громаді.
Анатолій Шатковський доєднався до війська у липні 2024 року. Був кулеметником механізованого батальйону. Воював на Донеччині, допоки 29 листопада зв’язок з захисником не обірвався. Три місяці рідні не втрачали віри, що він живий. Утім 27 лютого прийшло офіційне підтвердження загибелі воїна. Анатолію Шатковському назавжди залишилось 52…
Анатолій Шатковський. Фото: facebook.com/SL.SLAVUTA
У Дунаєвецьку територіальну громаду прийшла звістка про загибель Героя Сергія Кісорця. Його життя обірвалося 27 лютого під час виконання бойового завдання на в населеному пункті Привільне на Донеччині. 4 березня воїна провели в останню земну дорогу, повідомили у громаді.
Народився Сергій Кісорець 4 листопада 1973 року в сім’ї кадрового військового підполковника. Навчався в школі №1 міста Дунаївці. Після строкової служби працював у будинку творчості школярів, згодом започаткував власну справу з ремонту автомобілів. Як згадують рідні й друзі Героя, він був надійною опорою для свого сина, якого виховував самостійно.
До лав ЗСУ чоловік доєднався у лютому 2023 року. Мав сержантське звання. Боронив країну на Запорізькому та Донецькому напрямках.
У липні 2024 року Сергія Кісорця відзначили медаллю «Лицар бойового чину». Востаннє він обійняв рідних під час серпневої відпустки… Місцем останнього спочинку Героя стала Алея Слави. Йому назавжди залишилося 51…
Сергій Кісорець. Фото: facebook.com/dynaivtsi.tg
У Старокостянтинівській територіальній громаді 4 березня попрощалися з Героєм Русланом Власюком.
Він загинув 18 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області. Весь цей час вважався зниклим безвісти, повідомили у міській раді.
Поховали Власюка Руслана на міському кладовищі. У воїна залишилися син, брат і сестра. Йому назавжди залишилось 48…
Руслан Власюк. Фото: facebook.com/starkon
В Ізяславській тергромаді 4 березня провели в останню земну дорогу захисника Володимира Мартинюка. Він боронив українську землю з 2014 року, розповіли у міськраді.
Володимир Васильович Мартинюк мешкав у селі Ріпки. Коли росія розпочала неоголошену війну на сході України, чоловік взяв в руки зброю і став на захист. Воював у найгарячіших точках Донбасу.
Як у 2022 році почалося вже повномасштабне російське вторгнення, не вагаючись, у перші дні знову доєднався до війська.
«Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка нашого земляка, відважного оборонця України (демобілізованого) – 43-річного Володимира Мартинюка – спалахнула на небосхилі, яскраво горіла та спонтанно погасла. Цього разу Воїна Світла забрала не ворожа куля, не артобстріл на передовій. Навіки зупинилося його гаряче серце», – зазначили у громаді.
Вічний спочинок Герой знайшов на місцевому кладовищі у його рідному селі.
Володимир Мартинюк. Фото: izyaslav-miskrada.gov.ua
Читайте також: У Кам’янці-Подільському та Старокостянтинові попрощалися з полеглими Героями
