Науковці дослідили хижаків і здобич у кембрійських океанах

Дослідження, проведене Американським музеєм природної історії, виявило найдавніший приклад еволюційної «гонки озброєнь» між хижаком і здобиччю, що сталося 517 мільйонів років тому під час кембрійського періоду в морях сучасної Південної Австралії.

Цей процес, описаний у журналі Current Biology, є першим емпіричним доказом того, що взаємодія хижаків і жертв безпосередньо впливала на еволюційні зміни у кембрійському біорізноманітті. Як зазначив Рассел Бікнелл, провідний автор дослідження, «взаємодія між хижаками та жертвами часто рекламується як головна рушійна сила кембрійського вибуху, але доказів про безпосередню реакцію жертв на хижацтво та навпаки досі було недостатньо».

Предметом дослідження стали скам’янілі черепашки виду Lapworthella fasciculata, знайдені у формації Мернмерна. Ці черепашки, розміром від піщинки до насіння яблука, мали отвори, зроблені ймовірно м’якотілим хижаком, здатним пробивати панцир. Аналіз зразків виявив, що з часом товщина панцирів збільшувалася, що збігалося зі зростанням кількості перфорованих мушель. Це свідчить про те, що хижак і здобич адаптувалися у відповідь одне на одного, ілюструючи динаміку еволюційної «гонки озброєнь».

Це відкриття, за словами Бікнелла, «вперше демонструє, що хижацтво зіграло ключову роль у формуванні екосистем ранніх тварин». Крім того, воно підкреслює швидкість фенотипічних змін, які виникли під час кембрійського вибуху, закладаючи основи сучасного розуміння еволюційної біології.