Аналіз м’яких тканин плезіозавра, що жив 183 мільйони років тому, вперше показав унікальне поєднання гладкої шкіри та луски, що допомагало цій морській рептилії адаптуватися до життя в океані.
Дослідження, опубліковане в Current Biology, стало справжнім проривом у палеонтології. Вчені зі Швеції вивчили екземпляр плезіозавра MH7, знайдений у 1940 році в Німеччині та збережений в Urwelt-Museum Hauff. Військові події змусили закопати скам’янілість у саду для збереження, і лише у 2020 році її знову дістали та дослідили.
«Я був вражений, коли побачив клітини шкіри, які збереглися протягом 183 мільйонів років. Це схоже на вивчення сучасної шкіри», — зазначив провідний автор роботи Мігель Маркс, палеонтолог з Лундського університету.
Детальний аналіз тканин показав, що хвіст плезіозавра був покритий гладкою шкірою, тоді як ласти мали лускату поверхню. Це відкриття допомогло краще зрозуміти, як ці рептилії пристосувалися до життя в океані. Гладка шкіра зменшувала опір води, покращуючи гідродинаміку під час швидкого плавання, а лускаті ласти, ймовірно, служили захистом при контакті з морським дном.
Збереження м’яких тканин стало можливим завдяки особливому хімічному складу стародавнього океану, що сприяв швидкій мінералізації. Західні фахівці взяли невеликі зразки тканин, видалили мінерали та вивчили під мікроскопом.
«Ми використовували широкий спектр методів, щоб ідентифікувати шкіру: у хвостовій ділянці вона була гладкою, а на задньому краї ласт – вкритою лускою», — пояснює Маркс.
Це відкриття є важливим не лише для розуміння анатомії плезіозаврів, а й для вивчення еволюційних адаптацій давніх морських рептилій. Рідкісне збереження м’яких тканин дозволяє глибше дослідити біологію вимерлих істот і реконструювати особливості їхнього життя.
«Це відкриття допомагає нам краще зрозуміти біологію вимерлих істот і процеси адаптації, що дали їм змогу вижити», — підсумовує Маркс.
#плезіозавр #мав #унікальну #будову #шкіри
Source link
