В минулому він – бізнесмен, а нині – один із тих, в чиїх руках життя, безпека та добробут регіону з півторамільйонним населенням. Роман Ужва у владі Хмельниччини – «наймолодший», його було призначено заступником начальника Хмельницької ОВА наприкінці липня 2025 року. На своїй посаді Роман Юрійович опікується соціально-економічним розвитком області, міжнародною співпрацею та цифровою трансформацією. Умовні 100 днів при владі, хоч вони для заступника начальника ОВА не є визначальними, вже минули. Незабаром – кінець року, коли заведено підбивати підсумки. Тож нашу розмову із заступником начальника Хмельницької ОВА ми присвятили одразу двом цим темам. Оскільки розмова вийшла довгою та насиченою, ми її подаватимемо двома частинами.
І оскільки економічна складова «диктує правила гри» для всіх інших галузей та сфер життєдіяльності регіону, розмову ми почали саме з питань:
– Яка вона, економіка Хмельниччини? Як вона змінилася за час війни? Як вона змінилася за останні пів року? Які її перспективи у році прийдешньому?
– Економіка Хмельницької області дуже різнопланова, представлена великою кількістю підприємств. Секторально вона представлена, в першу чергу, агропромисловим комплексом, як одним з найбільш значущих в нашій області, але також в нас досить потужно розвинена промисловість. Зокрема, в регіоні є близько пів сотні великих підприємств-експортерів, які сьогодні формують порядок денний на міжнародних ринках. І це важливо. Але водночас економіка зіштовхується з великими викликами, і один з найбільших це, безумовно, людські ресурси.
Ми чітко розуміємо, що мусимо з цим працювати, хоча це надзвичайно важке питання. Ми чітко розуміємо демографічні проблеми в нашій країні, питання мобілізації, оскільки перебуваємо у стані війни. Повномасштабне вторгнення триває майже 4 роки і, відповідно, це не може не відображатися на загальній картині з людськими ресурсами.
Водночас з точки зору залучення інвестицій 2025 рік ми закінчимо, напевно, з одними з найкращих показників за останні 5 років. І це важливо для нашої економіки.
– І все ж таки Хмельниччина залишається переважно аграрним регіоном чи щось змінилося?
– Сьогодні ми зміщуємо вектор в сторону диверсифікації, тобто розподілу ресурсів між різними напрямками, щоб уникнути залежності від одного джерела доходів. У нас зростає промисловий напрямок і, відповідно, збільшується його частка у валовому внутрішньому продукті. Тому я би не сказав, що сьогодні Хмельниччина – суто аграрна область, хоча цей сектор у нас досить потужно представлений.
– Чи можна сказати, що вектор, зокрема, на промисловість змістився завдяки підприємствам, які через війну були релоковані на Хмельниччину?
– Наразі більше йдеться про розвиток нашої внутрішньої промисловості. Безумовно, у нас є релоковані зі сходу підприємства, але вони не створюють такої кардинальної зміни вектора в економіці. Так, це має місце, але не критично.
– Тоді розкажіть детальніше, в яких напрямках зараз розвивається промисловість на Хмельниччині.
– Якщо говорити про напрямки, то у нас на сьогодні розвинені машинобудування, легка промисловість, виробництво меблів досить добре представлено. Можна говорити про присутність в області металургійного напрямку, але тут більше йдеться про металообробку, ніж про металургію в її класичному розумінні.
Добре розвинена у нас харчова промисловість, хоча вона є таким собі місточком до агропромислового комплексу. І, до речі, я вважаю, якщо дивитися глобально, стратегічно на майбутнє, ми повинні, не тільки Хмельницька область, а загалом Україна, перейти від такого, знаєте, сировинного ресурсу до виготовлення продуктів для кінцевих споживачів, тому що там є найбільша додана вартість і, відповідно, це забезпечить зростання економіки. І це, до речі, один із напрямків, який ми ставимо перед собою в плані розвитку економіки – підтримувати підприємства вторинної переробки.
Якщо аналізувати ситуацію в цьому ключі, то у нас непогано розвинене виготовлення олії. Ми одні з перших в Україні з обсягами її виготовлення. Водночас ми перші по зернових культурах.
Також Хмельниччина має підприємства з виробництва гумових і пластмасових виробів.
– Свого часу, коли у «розквіті» був речовий ринок у Хмельницькому, в обласному центрі потужно розвивалося швейне виробництво – цехи були, можна сказати, на кожному кроці. Зараз ринок занепадає, але галузь все ще залишається досить популярною. Свідчення тому, на жаль, кримінальні хроніки, в яких йдеться про викриття підпільних цехів, які «гонять контрафакт». Хоча є й чимало легальних місцевих виробництв, які виготовляють одяг уже досить відомих брендів. Що можете розповісти про розвиток цього напрямку промисловості на Хмельниччині або у Хмельницькому?
– Якщо розглядати саме текстильну промисловість, дійсно у нас в області є багато потужних підприємств, які виготовляють одяг українського виробництва, є відомі на всю Україну, деякі з них відомі за кордоном. Також є дуже багато малих підприємств, мікропідприємців, мікробізнесів, які займаються пошиттям одягу часто на таких засадах аутсорсингу, не розвиваючи свої бренди. І тут дуже важливими є різноманітні заходи та форуми, які проходять, зокрема, в рамках грантових програм, в тому числі Європейського Союзу. Це надзвичайно важливо, адже дозволяє нашим виробникам одягу, текстильної продукції мати доступ до різних інструментів, які дають змогу їм свій бізнес покращувати, налаштовувати різні логістичні зв’язки, комунікувати між собою.
Також частиною стратегії області є розвиток кластерних ініціатив. І сьогодні разом з проєктом UCORD, Агенцією регіонального розвитку, Українським кластерним альянсом ми працюємо над програмою кластерного розвитку в області. І надзвичайно важливим є те, щоб наші швейні виробництва об’єднувалися в кластери.
Єдине, чого мені особисто наразі не вистачає, це повного циклу виробництва швейної продукції, тому що, на жаль, станом на зараз, і це тенденція не тільки для нашої області, в нас виробляється дуже мало тканини. Є два підприємства, які їх виготовляють, але переважно тканини ми імпортуємо. Я вважаю, що ідеальною ініціативою було б зробити швейний кластер, куди будуть залучені виробники всього циклу: від нитки до кінцевого продукту. Все це «заливати» маркетингом і промоцією нашої продукції на експорт. І це була б ідеальна схема збільшення цінності і підвищення показників у цьому секторі економіки. Але до цього ми маємо йти поступово, хоча хотілося б швидше.
– Протягом 5 місяців, спостерігаючи за вашою роботою, ми помітили, що раз на місяць ви збираєте бізнесменів. Чи будуть ці зустрічі продовжуватися, щоб наші читачі, якщо вони займаються бізнесом, могли у майбутньому до них долучитися?
Насправді такі зустрічі проводяться набагато частіше. Щотижня я маю мінімум одну-дві зустрічі з представниками бізнесу на платформі «Діалог влади з бізнесом», започаткованій Президентом України Володимиром Зеленським. Це такий комунікаційний майданчик з бізнесом, куди ми запрошуємо підприємців, висвітлюємо та обговорюємо різні питання щодо змін у законодавстві, нових можливостей чи процедурних речей. Це перший формат.
Другий формат я називаю «робота в полях». Це коли ми, як представники влади, їдемо на зустріч з представниками агропромислового комплексу, виробниками текстильної продукції, легкої промисловості тощо. До прикладу крайня зустріч у мене була з представниками бізнесу, який займається харчовою промисловістю – я відвідував виробників молочної продукції.
– Тобто будь-який бізнесмен, який хотів би отримати підтримку, може приєднатися до цих зустрічей, поставити свої питання?
Однозначно. Ми інформуємо персонально, ми робимо розсилку для всіх підприємців, з ким в нас є комунікація, до кого можемо дотягнутися електронною поштою, телефоном, через месенджери, соціальні мережі. Але як бізнесмен у минулому я розумію, що ми поки що не покриваємо достатню кількість бізнесу, оскільки це нереально 100% покриття зробити. Тому ми повинні шукати та використовувати різні формати.
Тут разом з бізнесом ми маємо зробити крок назустріч один одному. У мене така політика особиста, що я відкритий максимально, до мене можна прийти на прийом, до мене можна додзвонитися, зі мною можна поговорити. І будь-яка комунікація, якщо бізнесу потрібна консультація, підтримка інформаційна, я максимально намагаюся включатися і допомагати.
– Поговорімо про індустріальні парки. Ця тема активно обговорювалася до початку повномасштабного вторгнення, тоді йшлося про те, що на Хмельниччині їх планують збудувати чи то три, чи то чотири. Потім зі зрозумілих причин вона якось затихла. Останнім часом про індустріальні парки заговорили знову. Розкажіть, наскільки під час війни доцільно розвивати цей напрямок та яка наразі функція цих парків?
– Насправді це дуже хороше питання. Індустріальні парки – це пріоритет не тільки для Хмельницької області, а й для всієї України. На цьому в рамках політики «Зроблено в Україні» наголошував і Президент України Володимир Зеленський. Для Хмельниччини розвиток індустріальних парків також є пріоритетом, і я приділяю досить велику частину свого робочого часу цьому напрямку.
На сьогодні у Хмельницькій області зареєстровано 9 індустріальних парків. 8 вже є у реєстрі індустріальних парків, ще один – на стадії внесення у реєстр. 4 з них – це комунальні індустріальні парки: у Славуті, Хмельницькому, Теофіполі та у Новоушицькій громаді. Решта 5 індустріальних парків – приватні.
Індустріальні парки – це майданчики з можливостями для інвестицій і з низкою пільг для підприємств, які в ці індустріальні парки заходять. Це не якесь ноу-хау, у світі індустріальні парки досить розвинені. Цю стратегію ми взяли за основу і на сьогоднішній день індустріальні парки можуть бути дуже ефективними в контексті відновлення України. Тому що, коли настане справедливий мир в Україні, вони будуть такою значною суттєвою перевагою для залучення інвесторів, адже там є досить багато пільг для резидентів.
– Яка ситуація з індустріальними парками на Хмельниччині?
– Перш за все, я сфокусований на тому, щоб розвиток індустріальних парків в області поставити в пріоритет. Для цього ми разом з Департаментом економіки і Агенцією регіонального розвитку області за моєю ініціативою розробляємо програму розвитку індустріальних парків. Такої програми немає в жодній області, і ми будемо, я сподіваюся, першими. Програма має декілька векторів і декілька цілей.
Перше – це підтримка індустріальних парків, що вже існують, розвиток їх інфраструктури, тому що індустріальний парк – це, в першу чергу, інфраструктура: підведення електрики, води, водовідведення, інфраструктура до парку і всередині парку. Звичайно, те, що всередині парку – це вже завдання керуючих компаній і це доцільно робити за допомогою залучення інвесторів і резидентів. І це є наше завдання і мета в цій програмі – залучити резидентів в індустріальні парки. Тому що створити парк не так вже й складно умовно, але щоб індустріальний парк працював, в ньому мають бути резиденти.
Наприклад, якщо це комунальний індустріальний парк, створений в громаді, то громада повинна зробити все, щоб у ньому була інфраструктура. Є у нас сьогодні і програми від уряду, в тому числі співфінансування на розвиток інфраструктури. Наприклад, індустріальний парк «Хмельницький» отримав таке співфінансування у розмірі близько 50 мільйонів на розвиток інфраструктури, підведення електрики. І ця програма доступна будь-якому індустріальному парку.
Також у своїй програмі, крім залучення резидентів, ми ставимо за мету збільшення спроможності керуючих компаній і спеціалістів, які працюють з індустріальними парками, залучення грантових програм на розвиток. До речі, індустріальний парк у Славуті завдяки взаємодії обласної військової адміністрації з Агенцією регіонального розвитку області та проєктом UCORD має підписаний меморандум з їхнім комунальним підприємством, яке є управляючою компанією. І вони отримають грантову підтримку на водовідведення в індустріальному парку. І у своїй програмі ми також закладаємо ось цей момент, що ми будемо залучати міжнародних донорів, міжнародних партнерів для розвитку індустріальних парків.
Також в програму ми хочемо включити такий важливий елемент, як реалізація виготовленої продукції. Тому що, окей, індустріальний парк залучив резидентів, вони виготовляють якусь продукцію, реалізовують цю продукцію. Але важливо, щоб ця продукція реалізовувалася не лише в Україні. Іншими словами, в ідеалі це мають бути експортноорієнтовані підприємства, які дадуть можливість залучати більше валютного виторгу в Україну.
Тому ще одне наше завдання – популяризувати індустріальні парки як майданчики для виробництва, і резидентів індустріальних парків, як компанії, які там виготовляють свою продукцію і можуть її експортувати. Ми зараз на стадії оцінки цієї програми, її обговорення. І, я думаю, у першому кварталі 2026 року ми її приймемо.
Далі буде…
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
