що ДНК розповіла про давніх майя?

Нові генетичні дослідження мешканців класичного міста Копан у Гондурасі відкривають глибоку спадкову тяглість та динамічні міграційні процеси в межах цивілізації майя.

Аналіз ДНК семи осіб, похованих у Копані, показав генетичну спадкоємність від пізньоархаїчних спільнот до сучасних майя. “Ми бачимо чіткий зв’язок між давніми популяціями майя і сучасними громадами в Мексиці”, – зазначають дослідники у журналі Current Biology. У дослідженні зосереджено увагу на двох протилежних соціальних групах: можливо, королівському похованні та особі, яка була принесена в жертву.

Заснування династії Копана у 426 році н.е. було важливою віхою – іноземний правитель К’ініч Якс К’ук’ Мо’ приніс із собою нову політичну модель. Архітектурні рештки та написи свідчать про перетворення міста на могутній центр упродовж 400 років. Популярна теорія про інтеграцію майя з місцевими не-майя мешканцями отримала підтвердження через виявлений генетичний потік (6,1%) з гірських регіонів Мексики.

Після розквіту місто зазнало демографічного краху: близько 1200 років тому населення різко скоротилося. Причинами цього стали посухи та соціальна нестабільність між IX–XI століттями. “Генетичні сліди демонструють не повне зникнення, а суттєве скорочення населення, яке відбулося паралельно із занепадом класичної епохи майя”, – повідомляють автори.

Важливо, що дослідження підтвердило тривалу присутність місцевих генетичних ліній в регіоні, вказуючи на сталість культурного ядра. Одночасно воно свідчить про ширшу мобільність, ніж вважалося раніше – з контактами далеко за межами традиційних територій майя. Нові дані дають змогу точніше відтворити складну історію Копана та його жителів – від ранніх фермерів до політичної еліти класичної епохи.