Деякі люди природним чином прокидаються відпочилими після шести годин сну або навіть менше, що науковці пов’язують із генетичними мутаціями, що впливають на механізми регуляції неспання.
У 2009 році дослідники Каліфорнійського університету виявили, що мутація гена DEC2 у природних короткосплячих впливає на рівень орексину — гормону, що регулює неспання. У людей із цією мутацією вироблення орексину не знижується ввечері, що зменшує потребу у сні. У 2019 році вчені ідентифікували інший «ген короткого сну» — ADRB1, активний у ділянці мозку, що регулює сон. Дослідження на мишах показало, що мутація цього гена сприяє швидшому пробудженню та загальному скороченню часу сну.
Наступним відкриттям стала мутація гена NPSR1, яка допомагає природним короткосплячим зберігати когнітивні функції, навіть за мінімальної тривалості сну. У 2021 році команда дослідників виявила ще один фактор — мутації в mGluR1, що підвищують активність нейронів, відповідальних за неспання. Загалом ці відкриття підтверджують, що здатність спати менше закладена на рівні генетики і не є результатом звички чи тренувань.
Експертка у сфері неврології Елізабет Клерман пояснює, що окрім генетики, на потребу у сні впливає вік: немовлята, діти та підлітки потребують більше сну, ніж дорослі. Водночас люди, які намагаються штучно скоротити час сну, зазвичай покладаються на кофеїн чи інші стимулятори, але це не змінює їхніх фізіологічних потреб.
Науковці попереджають, що тривалий недосип уповільнює мислення, знижує реакцію і може спричинити хронічні проблеми зі здоров’ям. Тому, якщо людина не є природним короткосплячим, варто дотримуватися рекомендованої норми сну — від семи до дев’яти годин на добу. Як зазначив дослідник Тілль Реннеберг:
“Добровільно скорочувати час сну — це все одно, що зупинити пральну машину посеред циклу віджиму. Навіщо комусь це робити?”
#Спати #по #години #почуватися #чудово
Source link
