Ультрафіолетова зйомка скам’янілості давнього крокодиломорфа Montsecosuchus depereti віком близько 125 мільйонів років відкрила деталі, які понад століття залишалися невидимими. Як повідомляє SciTechDaily, дослідники виявили добре збережені сліди шкіри, можливого забарвлення, сенсорних структур і хрящів грудної клітки, що дає рідкісний погляд на зовнішність і спосіб життя цієї тварини ранньої крейди.
Робота, опублікована в Zoological Journal of the Linnean Society, стала першим детальним описом м’яких тканин цього виду. Скам’янілість знайшли на ділянці Педрера-де-Мея в Каталонії, де тонкі озерні відклади зберегли не лише кістки, а й делікатні структури тіла.
Малий крокодил із крейдяного озера
Приблизно 125 мільйонів років тому невеликий крокодиломорф загинув у карстовому озері поблизу узбережжя території, яка нині відповідає Каталонським Передпіренеям. Його тіло занурилося в тонкі донні відклади, що згодом перетворилися на літографічні вапняки Педрера-де-Мея в межах геопарку ЮНЕСКО Orígens.
Скелет Montsecosuchus, каталогізований як MGB-512, має довжину близько 50 сантиметрів і зберігається в Музеї природничих наук Барселони. Хоча його виявили понад сто років тому й частково вивчали в 1990-х роках, лише тепер вдалося розгледіти надзвичайно детальні сліди м’яких тканин.
Ультрафіолет висвітлив приховану анатомію
Палеонтологи Оскар Кастільйо (Oscar Castillo) та Хесус Серрано (Jesús Serrano), створюючи базу даних скам’янілостей з літографічних вапняків Монсеку, звернули увагу на незвичні структури на голотипі Montsecosuchus depereti під ультрафіолетовим світлом. Така зйомка змушує скам’янілі м’які тканини світитися інакше, ніж навколишня порода, відкриваючи деталі, невидимі при звичайному освітленні.
За допомогою цього методу команда ідентифікувала кілька типів м’яких тканин, зокрема збережені епідермальні луски. Хоча вид відомий ще з початку ХХ століття, це перший детальний опис його шкіри. Виявилося, що розміри й форма лусок сильно варіювали по тілу, а на хвості не було високого плавця, характерного для сучасних крокодилів.
Дослідники також знайшли ознаки сенсорних органів у частині лусок, особливо в ділянці шиї, кінцівок, боків тіла та хвоста. У сучасних крокодилів такі структури реагують на дотик, зміни тиску води, температури й хімічні сигнали. Обмежений розподіл цих органів у Montsecosuchus свідчить, що вони могли спершу з’явитися локально, а вже в пізніших предків сучасних крокодилів поширитися по всьому тілу.
Дихальна система та напівводний спосіб життя
Ультрафіолет також виявив хрящі в ділянці грудної клітки. Це вказує, що Montsecosuchus мав добре розвинену дихальну систему з певною подібністю до сучасних крокодилів. Знахідка натякає, що складна будова грудної клітки сформувалася в деяких ранніх крокодиломорфів уже на ранніх етапах еволюції.
За словами авторів, такі риси свідчать, що попри «примітивний» вік, ця тварина була добре пристосована до напівводного способу життя.
Найдавніше забарвлення крокодиломорфа
Одним із найяскравіших результатів стало виявлення слідів забарвлення хвоста. Під ультрафіолетом на лусках проступили чергування світлих і темних смуг, які дослідники інтерпретують як відбиток первісного візерунка. Такий малюнок міг виконувати роль розривного камуфляжу, «ламаючи» контур тіла у воді чи серед рослинності.
Якщо ця інтерпретація підтвердиться, Montsecosuchus стане найдавнішим відомим крокодиломорфом із збереженим забарвленням. Науковці поки не можуть точно сказати, яким саме був колір хвоста, але припускають, що він не надто відрізнявся від сучасних видів, які також мають смугасті або строкаті візерунки.
Унікальне родовище й значення відкриття
Родовище Педрера-де-Мея класифікують як Konservat-Lagerstätte — рідкісний тип місцезнаходжень, де разом із кістками надзвичайно добре зберігаються м’які тканини. Завдяки цьому воно стало ключовим для вивчення риб, амфібій, рептилій і рослин ранньої крейди. Тут уже зібрали понад 8 000 зразків.
У колекціях є павуки, мухи, оси, жуки, личинки комах, ракоподібні, риби, амфібії та виняткова добірка рослин, серед яких Montsechia — одна з найдавніших відомих квіткових рослин. Частину цих знахідок демонструють у Центрі інтерпретації Монсек-де-Мея в містечку Віланова-де-Мея, а також на спеціальному сайті геопарку Orígens.
Дослідження Montsecosuchus depereti показує, наскільки багато нової інформації можуть приховувати давно відомі скам’янілості, якщо застосувати до них сучасні методи, зокрема ультрафіолетову зйомку. Нові дані про шкіру, дихальну систему та забарвлення цього невеликого крокодиломорфа допомагають краще зрозуміти ранню еволюцію крокодилів і зовнішній вигляд давніх мешканців крейдяних озер.
#УФзнімки #розкрили #шкіру #забарвлення #давнього #крокодила
Source link
