В Арктиці не було суцільного льоду 750 тисяч років

Давній мул Арктики спростував теорію про суцільний льодовиковий покрив, відкривши нову картину кліматичної історії за 750 000 років.

Життя під кригою: нові свідчення сезонного морського льоду

Нове дослідження, проведене командою з Арктичного університету Норвегії, спростовує гіпотезу про гігантський крижаний шельф, що нібито вкривав увесь Північний Льодовитий океан у часи найсуворіших зледенінь. Замість цього геохімічні та кліматичні дані вказують на сезонний морський лід, який щороку танув і відновлювався, залишаючи простір для життя.

Як зазначає доктор Йохен Кніс, “наші керни показують, що морські водорості активно жили навіть у найхолодніші періоди”. Саме присутність молекули IP25, яка утворюється лише в умовах сезонного льоду, стала переломним доказом. Її виявили у морських відкладеннях у центральній Арктиці та на плато Єрмак — регіонах, що, згідно з колишніми теоріями, мали б бути вкриті льодом товщиною до 1 км.

Моделювання клімату підтверджує: Арктика була рухливою

Використовуючи модель AWI Earth System Model, дослідники симулювали кліматичні умови двох найхолодніших періодів: останнього льодовикового максимуму (~21 000 років тому) та попереднього (~140 000 років тому). Модель показала, що навіть тоді теплі води Атлантики надходили в Арктику, перешкоджаючи повному замерзанню.

“Це означає, що існували вікна відкритої води, де проникало сонячне світло і підтримувалося життя”, — зазначає Кніс. Такі умови кардинально змінюють уявлення про стабільність арктичного клімату в геологічному минулому.

Льодовикова теорія під загрозою: переосмислення шельфового покриву

Попередні уявлення ґрунтувалися на особливостях морського дна, які інтерпретували як сліди гігантського льодовикового шельфу. Проте нові дані свідчать, що якщо такі шельфи і існували, то вони були локальними та короткочасними. Один можливий виняток — період близько 650 000 років тому, коли спостерігалося різке падіння біологічної активності. Але навіть це — не доказ тривалого покриття всієї Арктики.

“Ми не бачимо жодних підтверджень наявності крижаного куполу, що існував тисячоліттями”, — стверджує Кніс. Це переосмислення має критичне значення для палеокліматології та прогнозування змін у майбутньому.

Погляд у майбутнє Арктики через призму минулого

У міру того як сучасна Арктика швидко змінюється, знання про її минулі реакції на екстремальні кліматичні умови стає надзвичайно цінним. “Ці реконструкції допомагають нам зрозуміти, на що здатна Арктика в умовах стресу”, — пояснює Герріт Ломанн, співавтор дослідження з Інституту Альфреда Вегенера.

Поведінка льоду, циркуляція океану та біологічна активність у минулому — ключ до розуміння можливих переломних моментів у майбутньому. У час, коли кліматичні зміни прискорюються, такі дослідження стають фундаментом для науково обґрунтованого прогнозування.

“Це більше, ніж просто перегляд старої теорії — це зміна парадигми в нашому розумінні полярної історії Землі”, — підсумовують автори.