Вчені спростували міф про «плаваючого бронтозавра» з Техасу

Палеонтологи переглянули гіпотезу “плаваючого бронтозавра”, що залишив відбитки переважно передніх кінцівок, і дійшли висновку, що ця велетенська тварина просто пересувалася по мілководдю, а не плавала.

У 1940 році американський палеонтолог Роланд Т. Берд виявив у Техасі сліди зауропода, серед яких переважали відбитки передніх кінцівок. Це наштовхнуло його на припущення, що бронтозавр, потрапивши у водойму, відштовхнувся задньою ногою та поплив, крокуючи лише передніми. Проте, коли ці сліди знову відкрили у 2002 році, а поруч знайшли ще одну подібну доріжку, дослідники засумнівалися в цій версії.

Новий аналіз, опублікований у журналі Historical Biology, показав, що глибина води в цій місцевості не перевищувала одного метра, що унеможливлює плавання такого масивного динозавра. Крім того, неподалік знайдено відбиток великого теропода, який теж не міг пересуватися у воді такої глибини. Вчені припустили, що вода просто згладила сліди задніх ніг бронтозавра, а передні кінцівки залишили глибші відбитки через вищий тиск на субстрат.

Подібні незвичайні доріжки слідів зустрічалися й в інших частинах світу – у Марокко, Китаї, Португалії та Кореї, де їх також спершу трактували як сліди “плаваючих динозаврів”. Однак подальші дослідження показали, що на формування таких відбитків впливають різні чинники: особливості субстрату, поведінка тварини та умови середовища. Таким чином, ідея “плаваючого бронтозавра” остаточно втратила наукову підтримку.