Вчені відродили втрачений ген для боротьби з подагрою

Вчені відновили втрачений 20 мільйонів років тому ген урикази, відкриваючи нові можливості лікування подагри та пов’язаних захворювань.

Подагра виникає, коли надлишок сечової кислоти утворює кристали в суглобах і нирках, викликаючи сильний біль і запалення. Наші далекі предки втратили ген урикази, що виробляє фермент для розщеплення цієї кислоти, приблизно 20–29 мільйонів років тому. “Без урикази людина залишається вразливою”, — нагадує Ерік Гоше з Університету штату Джорджія. Ймовірно, у ті часи ця мутація мала переваги: накопичення жиру допомагало пережити періоди нестачі їжі. Сьогодні ж надлишок сечової кислоти є чинником ризику подагри, каменів у нирках і серцево-судинних хвороб.

Дослідники Ерік Гоше та Лаїс Баліко реконструювали давню версію гена за допомогою технології редагування CRISPR. Вони поєднали активні гени урикази з інших ссавців із комп’ютерними моделями, які відтворювали ймовірний еволюційний шлях. У лабораторних експериментах на людських клітинах печінки новий ген успішно виробляв фермент і знижував рівень сечової кислоти, водночас запобігаючи перетворенню фруктози на тригліцериди, що накопичуються в печінці. “Ми знизили рівень сечової кислоти і зупинили утворення жирів”, — повідомляє Гоше.

Важливо, що відновлений фермент потрапив у пероксисоми, правильні відділи клітини, де він має діяти. Це означає, що генетичний конструкт поводиться подібно до природного. Наступний крок — перевірка на тваринних моделях, аби підтвердити безпеку та ефективність. “Гіперурикемія — небезпечний стан, і його контроль може запобігти одразу кільком захворюванням”, додає Гоше.

Сьогодні приблизно 20% дорослого населення США має підвищений рівень сечової кислоти. Лікування існує, але воно не завжди ефективне і може мати побічні ефекти. Тому відродження гена урикази може стати революційним підходом, який допоможе не лише подолати подагру, а й знизити ризик жирової хвороби печінки та серцево-судинних проблем.