Врятований артефакт: що відомо про унікальну знахідку V століття, яку незаконно намагалися продати на Хмельниччині

«Коли історія стає товаром, з нею можна робити усе, що завгодно», – Максим Левада, археолог, керівник програми «Врятовані скарби».

Днями в засобах масової інформації розлетілася новина про те, що на Хмельниччині намагалися продати унікальний артефакт, якому понад півтори тисячі років. Трикутну срібну накладку часів Великого переселення народів (IV-VI століття), густо декоровану штемпелем, черню та ртутним золоченням – давню знахідку, яких в українських музеях менше, ніж пальців на одній руці, намагалися незаконно збути за… трохи більше, ніж 900 гривень.

Кіберполіцейські області практично миттєво відреагували на заяву Національного музею історії України та встановили людину, яка виставила рідкісний об’єкт культурної спадщини на онлайн-аукціон та намагалася збути артефакт через анонімні акаунти. Знахідку вилучили, адже продавати такі історичні цінності в Україні заборонено. На жаль, незаконні справи чорнокопів досі процвітають, знищуючи цілі пласти з історії України.

Артефакт продавали на ондлайн-аукціоні. Фото: facebook.com/maxim.levada

Чим настільки цінний цей артефакт, кому він міг належати, де наразі перебуває знахідка та яка її подальша доля – журналісти сайту «Є ye.ua» розпитали у Максима Левади, завідувача сектору Національного музею історії України, керівника програми «Врятовані скарби».

Місце, де саме було знайдено артефакт, про який йде мова, наразі достеменно невідоме. Однак продавець, у якого його вилучили, в описі до лоту на онлайн-аукціоні вказав, що це його власна знахідка, а місцем продажу значилася Славута. Усі деталі має встановити слідство.

Артефакт з Хмельниччини стане експонатом виставки «Врятовані скарби»

За словами Максима Левади, наразі артефакт правоохоронці готують до передачі на відповідальне зберігання до Національного музею історії України. Це має відбутися найближчими днями.

Що саме являє собою ця знахідка, тобто, чи це накладка на пояс, чи є елементом якоїсь іншої прикраси, поки стовідсотково не визначили.

«Я маю подивитися її «руками», – пояснює археолог. – Не виключено, що це накладка на пояс. Схожі накладки цього періоду, але іншого стилю (кербшніт), відомі в цей час на Рейні. Це частини широких поясів германців-федератів».

Опісля всіх мистецтвознавчих експертиз артефакт має з’явитися на виставці «Врятовані скарби» Національного музею історії України. Тут зібрані цінні археологічні знахідки, врятовані від грабіжників та контрабандистів за останні кілька років. Більшість експонатів виставки були вилучені правоохоронцями в межах кримінальних проваджень.

Серед експонатів виставки «Врятовані скарби» також є оздоблений сріблом мідний пояс середини ІІІ століття, пов’язаний з військовою культурою давніх германців. Він знайдений на Хмельниччині «чорними археологами» та вилучений правоохоронцями під час спроби його продати. Фото: Суспільне Культура/Тарас Федоренко

«Я би хотів, щоб цей артефакт був на виставці «Врятовані скарби», – зазначає Максим Левада. – Це наша музейна виставка, присвячена співпраці з правоохоронцями та волонтерами. Вона триває уже 2 роки, а зараз ми плануємо її принципово оновити. Для того, щоб там щось виставити з предметів, які формально є речовими доказами, треба отримати спеціальні дозволи від слідчих. Усе, що пов’язано з публічною демонстрацією речового доказу, залежить від того, як швидко буде проведене її експертне дослідження».

Що відомо про прикраси в стилі Сьосдала, кому вони належали та як могли потрапити на терена України

Виготовлено ювелірну прикрасу, яку намагалися продати, в так званому стилі Сьосдала (від назви містечка в Швеції). З’явився він на півночі, у Скандинавії в 425 – 450 роки. До речі, за словами Максима Левади, на той час існувало аж чотири ювелірні стилі, притаманні варварським елітам.

«На прикрасах у стилі Сьосдала гладка полірована поверхня срібного виробу густо вкривалася орнаментом з дрібного штемпелю та врізаних ліній. Заглиблення частково заповнювалися черню, а ще по поверхні наносився розпис із золотіння. Його робили розчином золота та ртуті», – розповідає Максим Левада.

Саме під час Великого переселення народів такі прикраси могли потрапити на нашу територію. Предмети цього стилю – дуже рідкісні, в Україні вони є лише у Волинському та Вінницькому обласних краєзнавчих музеях, і в Криму…

Пряжка зі скарбу з Качина, зберігається у Волинському музеї. Фото: facebook.com/maxim.levada

«Велике переселення народів – це час, коли по всій Європі величезні маси різних, здебільше германських народів, зрушилися з місця, підштовхнуті гунами, та почали вдиратися в землі західної частини Римської імперії. Згодом там виникли перші варварські королівства, а етнічна карта Європи принципово змінилася. Ті зміни, власне, і заклали початок майбутнього політичного устрою континенту, – розповідає Максим Левада. – Варвари рухалися дуже швидко. Народи миттєво з’являлися, зникали, об’єднувалися, роз’єднувалися, навколо все палало та волало. Річки крові та тони золота… Саме золото та інші коштовності чудово ілюструють цей жахливий буремний час».

За словами науковця, жадоба до завоювань, до скарбів та слави спонукала варварські народи рухатися все далі, залишаючи по собі випалену пустелю. І усі – від королів до ватажків невеликих загонів, прагнули бути першими та наймогутнішими. Тоді й виникла характерна мода на багаті, великі та яскраві прикраси. Серед яких і такі, які були створені в стилі Сьосдала.

Прикраси в стилі Сьосдала. Пряжка та наконечник поясу зі скарбу в Замості (Варшава). Фото: facebook.com/maxim.levada

Як розповідає археолог, ці прикраси під час міграції людей розходилися дуже широко: від Скандинавії до Дунаю з півночі на південь, та від Нормандії до Криму з заходу на схід.

«За моїми спостереженнями, у середині V століття на західних територіях сучасної України стався якийсь нетривалий, але потужний імпульс з Півночі. Схоже, що там раптом утворився центр влади прибульців зі Скандинавії, а звідти люди (а з ними і прикраси, які ті носили) потрапили до Криму, Угорщини і далі – до Північної Франції.

Що свідчить про центр влади варварських племен на теренах заходу України

Як розповідає Максим Левада, про такі центри влади свідчить концентрація знахідок, пов’язаних з вищою верствою (елітою) певного суспільства на окремій території. Ця територія маркується знахідками певного стилю, які побутували там у відносно невеликий проміжок часу та які невідомі на сусідніх землях.

Пряжка з Барського скарбу, зберігається у Вінницькому музеї. Фото: facebook.com/maxim.levada

«Тобто, на заході України раптом з’являються не просто нові люди (плем’я чи народ), а протягом якогось часу там мешкають чи зупиняються особи високого рангу – якісь королівські чи князівські родини. Це і є центр влади – місце перебування еліт. Як надовго вони там зупинялися – сказати важко, адже Велике переселення народів якраз і характеризується миттєвими рухами та змінами населення. Але вони були там достатньо часу, щоб залишити нам ці чудові знахідки».

Як за відмінностями від класичного стилю в прикрасах можна простежити історичний контекст

Інше питання, каже археолог, – те, звідки ці люди прийшли?

«Попри те, що північна традиція у цих прикрасах очевидна, є певні відмінності від, так би мовити, класичного стилю. Вони стосуються, передусім, мотивів. Наприклад, на пряжках зустрічаємо зображення хреста у вигляді виноградного листя. В Угорщині також є пряжка цього стилю з нанесеною хризмою – монограмою Христа. Вочевидь, це вплив Римської імперії. Отже, частина цих виробів виготовлені за межами Скандинавії, де християнство з’явилося набагато пізніше. Ці впливи варвари могли відчути на Середньому Дунаї, де, власне, і було зроблено ті угорські знахідки», – пояснює Максим Левада.

Пряжка з Сабадбаттьян, з монограмою Христа (Угорщина). Фото: facebook.com/maxim.levada

А от пряжка з Нормандії вочевидь маркує дуже непрямий шлях алано-вандальської коаліції. Алани зрушили з Криму через Середній Дунай, підхопили там вандалів, а згодом дісталися Галії, на півночі якої й було знайдено поховання з такою пряжкою. Згодом вони попрямують до Іспанії, а потім до Африки, де утворять свою першу та останню державу – Королівство вандалів та аланів.

Пряжка з Еран (Нормандія). Фото: facebook.com/maxim.levada

Археолог зазначає, що розповсюдження стилю Сьосдала припадає на проміжок між 425 та 475 роками. За його словами, то був надзвичайно важливий період для варварської Європи. Він припав на життя найвідомішого гуна, «батога божого» Аттіли, який підкорив безліч народів. Тож певні центри влади цього часу можуть відображати території концентрації його союзників та васалів.

«Але у 454 році відбулася битва при Недао (захід Угорщини – прим. авт.), де об’єднана германська коаліція розгромила гунів та їх союзників. Держава гунів розпалася, а її землі були розділені між переможцми. Фактично відбувся глобальний перерозподіл величезних територій. Водночас на різних землях Північної Європи з’являються знахідки, пов’язані з Подунав’ям Можливо вони маркують рух різних груп германських народів, які поверталися зі здобиччю та славою до своїх північних родичів. Ця гіпотеза має певні підтвердження на свою користь, про які розповім далі», – каже Максим Левада.

Чи можна припустити, що прикраси, знайдені на наших теренах, могли виготовляти саме тут?

«Знахідки поза межами Скандинавії мають деякі особливості, на це звернув увагу ще шведський археолог Ульф Насман, – пояснює науковець. – Але матеріальна культура того періоду змінювалася швидко, а еліти різних варварських народів виробляли єдиний стандарт власної «високої моди». Якщо порівняти знахідки, наприклад, пряжки із заходу України, Криму, Угорщини та Нормандії, то вони дуже схожі, навіть розміри (а це залежить від ширини пояса) в них майже ідентичні. Мені здається, що той центр влади, про який я вже згадував, обслуговувався якимось своїм майстром (майстернею чи ювелірним ательє), де і вироблявся певний стандарт – за скандинавською традицією, але з урахуванням смаків та вподобань тих, хто вже, так би мовити, відірвався від Півночі. Швидше за все, цей майстер або цілий центр пересувався разом зі своїми замовниками. І ця концентрація знахідок свідчить, що певний час він працював на території заходу України. А вже далі його продукція розносилася людьми, які пересувалися в той час дуже швидко».

Пряжка з Ялтинського музею. Фото: facebook.com/maxim.levada

Саме тому кожна така знахідка на теренах України – має величезний історичний контекст для розуміння історії півторатисячолітньої давнини. І оскільки той період не залишає великих пам’яток, за словами археолога, кожен такий артефакт, знайдений чорнокопами, без фіксації місця знахідки, без досліджень, спроби його продати – це як вирвана сторінка з історії.

«У той час люди постійно рухалися та майже не зупинялися надовго. Тож усі знахідки пов’язані або з прихованими по дорозі скарбами або з окремими поодинокими похованнями. Чомусь знать того часу ховала небіжчиків окремо від великих кладовищ – буквально одне, максимум три поховання. Може вони помирали під час руху, а може це навмисне відокремлення вищої верстви від решти людей. Хто знає», – пояснює Максим Левада.

Чому в Україні досі таке можливо: продавати унікальні артефакти?

Онлайн-аукціони, на кшталт того, де продавали трикутну срібну накладку часів Великого переселення народів, яку вилучили правоохоронці Хмельниччини, завалені артефактами. Те, що незаконно копають мародери, озброївшись металошукачами, і продають за копійки, – для історії неоціненні артефакти, які можуть розповісти про давню історію України значно більше, ніж може уявити пересічний читач.

«Законодавчо продавати такі артефакти неможна, що наш музей доводить уже третій рік, – пояснює Максим Левада. – Так, закон діє не завжди, але це не проблема закону, а тих, хто його порушує чи ігнорує. Я дуже сподіваюся на зміни після ратифікації Нікосійської конвенції, яка криміналізує низку протиправних діянь, пов’язаних зі знищенням культурної спадщини та крадіжкою культурних пам’яток. Її вже подано на ратифікацію Президентом України, а Верховна Рада, як мені відомо, розробляє відповідні зміни до законодавства».

«Спецоперації» з порятунку артефактів: як це відбувається

Як ми вже зазначали, про інформацію щодо продажу рідкісного артефакту з півторатисячолітньою історією, правоохоронцям повідомив Національний музей історії України. Тож виникає питання: правоохоронці роблять такі «спецоперації» і реагують лише на ті факти, про які їм повідомляють зацікавлені науковці?

«Звичайно, бо їх не готують як археологів або мистецтвознавців, – пояснює Максим Левада. – Поліцейський не мусить вміти відрізняти древню накладку на пояс від меблевої накладки початку ХХ століття. Для цього потрібні спеціальні знання та досвід роботи з колекціями. А от чому це робить лише наш музей – питання відкрите…»

Інформацію щодо продажу рідкісного артефакту з півторатисячолітньою історією, правоохоронцям повідомив Національний музей історії України. Фото: cyberpolice.gov.ua

Утім, додає, проблема лежить значно глибше: немає суспільного запиту на цивілізованість.

«Чому так багато людей вважають нормою існування приватних археологічних колекцій та нелегального ринку? Наша держава і наші політики мало чим відрізняються від середньостатистичного українця. А для більшості з нас, на жаль, ці питання не є першочерговими. Тому я дуже вдячний кожному за зацікавленість цією темою та щиро дякую усім правоохоронцям, які рятували цей унікальний артефакт», – каже Максим Левада.

І на прикладі лише цієї знахідки – врятованої від продажу срібної накладки часів Великого переселення народів у стилі Сьосдала – демонструє, скільки таких за останні роки зникли безслідно десь в глибинах чорного ринку. І ці унікальні артефакти, на жаль, археологи бачать тільки на фото лотів, виставлених на онлайн-аукціонах.

Частина скарбу з Рівненської області. Знайдено на початку цього століття. Доля невідома. Фото: надане Максимом Левадою

«Приведу лише декілька прикладів втрачених унікальних знахідок цього стилю. Насправді їх набагато більше, це лише невеличкі ілюстрації для розуміння глибини проблеми. Наприклад, великий скарб з Рівненщини, який був знайдений чорнокопами на початку 2000-х. Його доля невідома. Це унікальна знахідка, на жоден подібний скарб не натрапляли по всій території розповсюдження таких виробів. У скарбі було також багато срібних римських монет та якісь прикраси, про які взагалі немає жодної інформації. На одному з фото – пара довгих золочених фібул. Подібні застібки відомі виключно на Середньому Дунаї та в Криму. Вважається, що їхня поява в Криму якраз і маркує переселення туди групи германців саме після битви при Недао. Але от за межами цих двох регіонів таких фібул досі не було відомо взагалі. А тут величезний загадковий скарб, та ще й на заході України! Може це й було повернення якогось германського короля, який зупинився на землях, що припали йому до смаку. На жаль, наскільки мені відомо, цей скарб було розділено та розпродано по частинах. Деякі предмети навіть опинилися в музеї Білоруського державного університету. Про долю інших мені невідомо взагалі. Ціла непрочитана цікава глава з історії України, вирвана та знищена назавжди заради банального продажу… Так поступово ми ризикуємо втратити все і без війни. Бо якщо історія стає товаром, з нею можна робити усе, що завгодно», – констатує Максим Левада.

Яка нині відповідальність за продаж знахідки, що має історичну цінність

За фактом незаконного продажу на інтернет-аукціоні артефакту, про який ми розповіли, слідчі відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 193 Кримінального кодексу України. Мова йде про незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність. Карається штрафом від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 2550 гривень) або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, чи арештом на строк до шести місяців.

Правоохоронці наголошують, що культурні цінності підлягають збереженню та охороні відповідно до законодавства України.

Згідно із законом, у разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність, право власності на нього набуває держава (частина 4 статті 343 Цивільного кодексу України). Людина, яка виявила такий скарб, має право на державну винагороду в розмірі до 20 відсотків від його вартості, якщо вона негайно повідомила Національну поліцію або органи місцевого самоврядування про знахідку і передала її.

Нижче подаємо фото артефактів стилю Сьосдала, які були знайдені під час проведення незаконного пошуку та продані невідомо кому (усі фото надані Максимом Левадою):

Окуття піхов меча та пряжка від портупеї. Єдиний відомий на всю Європу гарнітур для зброї, виконаний в цьому стилі. Чернівецька область, знайдено 2021 р. Місцезнаходження невідоме