Нове кліматичне дослідження показує, що масштабне видалення вуглекислого газу з атмосфери може одночасно допомогти захистити біорізноманіття від наслідків глобального потепління та створити серйозні ризики для нього, якщо розміщення таких проєктів не буде ретельно сплановане.
У роботі, опублікованій у Nature Climate Change та виконаній під керівництвом вчених Потсдамського інституту досліджень впливу клімату (PIK), проаналізовано майбутні сценарії використання наземних методів видалення вуглецю — зокрема лісовідновлення та біоенергетику з уловлюванням і зберіганням вуглецю (BECCS). Дослідники поєднали результати п’яти великих кліматичних моделей з даними про понад 135 000 видів і 70 глобальних гарячих точок біорізноманіття, щоб визначити, де в майбутньому можуть з’явитися зони інтенсивного наземного CDR.
Аналіз показує, що видалення вуглецю не є однозначно «дружнім до природи» рішенням. З одного боку, воно знижує глобальне потепління і тим самим зменшує кліматичний тиск на екосистеми. З іншого — масштабні зміни землекористування можуть безпосередньо зачіпати території, критично важливі для збереження видів, якщо критерії вибору місць будуть надто грубими.
У сценаріях, де після тимчасового перевищення температурного порогу глобальне потепління повертається до 1,5 °C до 2100 року, до 13% земель, відведених під наземне видалення вуглецю, накладаються на ключові ділянки біорізноманіття. Це не означає автоматичної втрати цих територій, але для чутливих видів навіть помірне втручання людини може мати серйозні наслідки.
Дослідники наголошують, що саме просторове планування є критичним фактором. За словами провідного автора дослідження Рубена Прютца, видалення вуглецю може як підсилити захист природи в теплішому світі, так і підірвати його, якщо CDR-проєкти розміщуватимуться без урахування екологічних пріоритетів. У цьому контексті наземне видалення вуглецю може навіть вступати в конфлікт із міжнародними цілями зі збереження природи, зокрема з рамковою програмою Куньмін–Монреаль, яка передбачає припинення втрати територій з високою екологічною цінністю до 2030 року.
Альтернативні технології, такі як пряме уловлювання CO? з повітря та його геологічне зберігання, могли б зменшити тиск на землю та біорізноманіття. Проте наразі вони залишаються дорогими і технологічно незрілими, що робить наземні методи основним інструментом у більшості кліматичних сценаріїв.
Водночас дослідження показує, що за правильного впровадження користь для біорізноманіття може переважити ризики. Ефективне лісовідновлення та BECCS здатні зменшити довгострокові втрати видів, спричинені кліматичними змінами, до 25%. Однак цей позитивний ефект залежить від того, чи зможуть екосистеми відновитися після пікових температур — а це залишається одним із найбільш невизначених аспектів майбутнього клімату.
Окрему увагу дослідники приділяють питанню глобальної нерівності. Моделі показують, що до 15% земель, важливих для біорізноманіття, у країнах з низьким і середнім рівнем доходу можуть бути залучені до лісових CDR-проєктів, тоді як у багатших країнах цей показник становить близько 7%. Це означає, що тягар змін землекористування непропорційно лягає на регіони, які історично зробили менший внесок у глобальні викиди.
За словами співавторки дослідження Сабіни Фусс, ці результати підкреслюють необхідність масштабного міжнародного фінансування: країни з високими доходами мають підтримувати ті регіони, де поєднуються високі кліматичні ризики та багате біорізноманіття, щоб видалення вуглецю не відбувалося за рахунок природи.
У підсумку дослідження демонструє, що видалення вуглецю є потужним, але двосічним інструментом. Воно може стати важливою частиною кліматичного рішення, однак без точного планування, екологічних критеріїв і справедливого розподілу відповідальності ризикує перетворитися на ще один фактор тиску на біорізноманіття.
#Видалення #CO2 #може #рятувати #шкодити #біорізноманіттю
Source link
