Як війни прискорюють антибіотикорезистентність

Збройні конфлікти створюють ідеальні умови для поширення антимікробної резистентності (АМР), яка може бути так само небезпечною для населення, як і самі бойові дії.

Медичні виклики в умовах війни

Війна призводить до руйнування лікарень, нестачі ліків і медичного персоналу. У таких умовах контроль за антибіотиками практично неможливий. Як наслідок, зростає зловживання антимікробними препаратами, що стимулює відбір резистентних патогенів. Прикладом є Сирія: після 2011 року понад 85% антибіотиків продавалися без рецепта, що різко прискорило розвиток АМР.

Попри хаос, гуманітарні організації демонструють можливість раціонального використання антибіотиків. Так, електронна система E-care у Кенії дозволила зменшити на 50% призначення антибіотиків дітям до 5 років. А шестирічна програма Міжнародного комітету Червоного Хреста в Лівані забезпечила впровадження протоколів інфекційного контролю та лабораторної діагностики навіть у постконфліктних умовах.

Мільйони біженців з Ємену, Сирії, Лівії та України створили умови для поширення резистентних мікроорганізмів за межами воєнних зон. У Німеччині та Нідерландах українські переміщені особи демонстрували вищі рівні множинної лікарської стійкості (МЛС) у порівнянні з жителями, які виїхали до війни.

Екологічні фактори

Конфлікти супроводжуються руйнуванням інфраструктури водопостачання та каналізації. Це формує нові резервуари для патогенів. У секторі Газа ще до 2023 року 34% проб води в лікарнях були забруднені. Після бомбардувань ризик збільшується через важкі метали, які сприяють селекції небезпечних штамів, зокрема Acinetobacter baumannii. В Україні у 2022 році цей патоген показав 72% резистентності до меропенему.

У Ємені епідемія холери (2016–2022) на тлі війни та відсутності медичної допомоги призвела до появи штамів Vibrio cholerae, що набули нової плазміди резистентності. Подібна ситуація спостерігалася у Газі у 2018 році: під час протестів «Великого маршу повернення» рівень АМР у поранених збільшився на 300% для окремих антибіотиків.

Глобальний виклик і шляхи реагування

АМР, пришвидшена війною, — це не локальне, а глобальне явище, яке переходить кордони. Системи епіднагляду в зонах бойових дій зруйновані, тому масштаби проблеми занижені. Водночас поширення резистентних патогенів збільшує смертність, витрати на лікування та підриває міжнародну безпеку.

Фахівці наголошують на кількох пріоритетах:

• навчання медиків на основі даних про локальні профілі резистентності, зібраних до початку війни;
• забезпечення чистою водою та ефективним управлінням стічними водами у таборах ВПО;
• інтеграція стратегій протидії АМР у гуманітарні програми та післяконфліктну відбудову;
• відновлення систем раціонального використання антимікробних препаратів.

«Боротьба з невидимими мікробними ворогами вимагає такої ж уваги, як і видимі жахи війни, якщо ми хочемо зберегти ефективність наших найважливіших ліків для майбутніх поколінь», — підкреслюють дослідники.