Зникаючі кити почали відновлювати свою популяцію

Північноатлантичні кити, один із найрідкісніших видів на планеті, демонструють стримане, але стабільне відновлення популяції, яке стало можливим завдяки природоохоронним зусиллям у США та Канаді.

За останній рік кількість китів зросла на вісім особин і тепер становить 384 індивіди, повідомляє Консорціум північноатлантичних китів. Це вже четвертий рік поспіль, коли фіксується позитивна тенденція, що обнадіює на тлі глибокого падіння популяції у 2010–2020 роках. “Помірне щорічне збільшення, якщо ми зможемо його підтримувати, призведе до зростання”, — зауважив Філіп Гамільтон із Центру океанічного життя Андерсона Кабота.

Північноатлантичні кити — надзвичайно вразливі до загибелі внаслідок зіткнень із суднами та заплутування в рибальських сітках. Вчені акцентують: будь-яка травма чи нестача їжі знижує ймовірність розмноження. Однак цього року ситуація дещо покращилась: чотири самиці народили вперше, а деякі досвідчені матері скоротили інтервали між народженнями.

Народження 11 дитинчат за рік — результат менший, ніж очікували біологи, але відсутність зафіксованих смертей та зменшення травм дозволяє говорити про обережний оптимізм. “Ми бачили раніше, що ця популяція може повернутися до життя”, — зазначила Хізер Петтіс, голова консорціуму.

Особливо важливими стали нові заходи безпеки у водах Канади, де зростає присутність китів, особливо в затоці Святого Лаврентія. Ці заходи зменшили ризики від зіткнень і сприяли стабілізації умов для міграції.

Водночас вчені попереджають, що виклики залишаються: потепління океану змінює маршрути міграцій, змушуючи китів залишати заповідні зони в пошуках їжі. Це підвищує ризики, особливо на тлі судноплавства і промислового рибальства.

Північноатлантичні кити мігрують щороку від берегів Флориди до акваторій Нової Англії та Канади. За десятиліття після заборони китобійного промислу вони повільно відновлюються, але їхня чисельність залишається критично низькою, тому кожне народження має величезне значення.

Ця тенденція демонструє, що цілеспрямовані природоохоронні дії працюють — і ще не пізно врятувати вид, що балансуватиме на межі зникнення.