Зазвичай у рубриці «Гортаючи старі підшивки» ми оперуємо виключно сухими фактами та архівними вирізками зі старих газет. Але сьогоднішня публікація – особлива. 55 років тому, 24 грудня 1970 року, історія Хмельницького розділилася на «до» та «після». Того дня вулицями міста проїхав перший тролейбус. За передсвятковими клопотами ми не встигли про це написати, як-то кажуть, до дати, тому надолужуємо тепер. І оскільки «живих» інтерв’ю з того дня у нас не збереглося, сьогодні ми дозволимо собі невеликий експеримент: поєднаємо історичну хроніку з нашою фантазією, щоб відтворити атмосферу того зимового дня у Хмельницькому.
Хроніка подій: довгий шлях до «рогатого»
Сьогодні ми скаржимося на затори, але в середині 60-х у Хмельницькому, як би дивно це не звучало, було не краще. Місто стрімко росло, приєднувалися навколишні села, будувалися заводи-гіганти. Автобуси не справлялися з потоком робітників, які поспішали зранку на роботу, а увечері – додому.
Ідея запустити тролейбус у Хмельницькому виникла ще у 1960-му. Харківські інженери розробили проєкт: тролейбусна лінія мала з’єднати залізничний вокзал та тодішню вулицю Купріна (тепер – Симона Петлюри). Але, як це часто буває, «щось пішло не так». Бюрократія та організаційні проблеми “заморозили мрію” майже на 10 років.
Справжній прорив стався лише у 1968 році, коли на вулиці Тернопільській почали будувати депо. Роботи велися ударними темпами – допомагали всі комунальні підприємства міста. І ось, під ялинку (комусь – новорічну, комусь – різдвяну) хмельничани отримали подарунок.
Трохи цитат, авжеж, з публікації на сторінці музею історії міста Хмельницького:
Досить гостро постала проблема кадрів – забезпечення підприємства водіями нового для Хмельницького транспорту. Тому з 10 травня 1970 року за направленням Хмельницького комунгоспу на курсах при Київському трамвайно-тролейбусному управлінні було підготовлено першу групу водіїв.
Вирішувалося і питання створення рухомого складу. З цією метою у Києві придбали 14 тролейбусів «Київ-6». «Київ-6» – одна з найвдаліших моделей, що випускалася Київським заводом електротранспорту, та першим серійним тридверним тролейбусом в СРСР. Тролейбус був оснащений мостами МАЗ-500, автоматичною реостатно-контакторною системою управління та пневмопідсилювачем руля, який значно полегшував роботу водія.
Також у транспорті був просторий салон, в який вели троє широких дверей, що складалися з чотирьох стулок ширмового типу з пневмоприводом.
Сидячих місць було багато – 41 штука. Окремі сидіння мали синтетичну обшивку, встановлювалися попарно, прохід між рядами був широкий, а задній ряд мав 5 окремих сидінь.
Незручним у цій моделі була відсутність горизонтальних поручнів – у салоні були тільки вертикальні.
Хоча «Київ-6» був доволі вдалою моделлю з потужним двигуном, машини почали списувати вже в кінці 1970-х через наявність іншого, більш надійного рухомого складу.
День X: 24 грудня 1970 року
Уявіть собі цей день. 16:15 вечора. Вулиця Тернопільська. На вулиці вже сутінки, морозне повітря. Біля воріт новенького депо зібрався натовп.
Голова міськвиконкому Костянтин Карлов перерізає червону стрічку. Ворота відчиняються, і під оплески виїжджає він – «Київ-6». Величезний, тридверний, пахне свіжою фарбою та гумою.
І перший тролейбус під оплески учасників мітингу виїхав з воріт депо. Слідом за ним, з інтервалом руху 5-7 хвилин, вирушають ще 11 машин…, – так повідомляло обласне радіо про початок тролейбусного руху в Хмельницькому.
За кермом – не чоловіки, а жінки! Першими водійками стали Марія Коваль та Світлана Михальова, які спеціально навчалися у Києві.
Перші три дні (до 27 грудня) проїзд був безплатним – знайома «щедрість» для радянських часів. А перший офіційний квиток за 5 копійок символічно придбав завідувач міськкомунгоспу Степан Трофанчук.
До слова, у коментарях під дописом на сторінці музею історії міста зазначають, що вартість квитка у тролейбусі становила 4 копійки. Але в архівних джерелах збереглася цифра «5 копійок». Чому так?
БЛОК ФАНТАЗІЇ: Про що могли говорити хмельничани, побачивши перші тролейбуси у 1970-му?
Ми спробували уявити діалоги, які могли звучати на зупинках та в чергах у гастрономах того вечора та ще якийсь час згодом. Це – наша реконструкція настроїв, тому не варто ставитися до неї критично.
Уявні діалоги 1970 року
Реконструкція настроїв на вулицях Хмельницького
Біля прохідної заводу:
— Петре, ти бачив? Пустили-таки! Здоровецький такий, як корабель. Три двері, уявляєш? Тепер не треба буде у ЛАЗ пхатися, як оселедці в бочку.
— Та подивимось. Кажуть, він на електриці. А як світло зникне? То будемо на Фрунзе ночувати?
Дві панянки на Проскурівській (тоді вул. 25 Жовтня):
— Ой, Валю, він такий гарний, салон просторий, сидіння м’які! Але ти уявляєш, там зверху триматися нема за що!
— Як нема за що?
— Горизонтальних поручнів немає! Тільки вертикальні стовпи. Як же я до нього дотягнуся? Доведеться чоловіків під руку брати, щоб не впасти на повороті!
Хлопчаки біля вокзалу:
— Дивись, дивись! Іскри летять! Як салют!
— То струмоприймачі по дротах труть. А знаєш, яка там сила? Уб’є одразу!
— Та не бреши, тьотка ж керує, жива он сидить. Побігли, може, «зайцем» проскочимо, поки кондуктора немає!
Реальні спогади: «Він бився струмом, але був наш»
Під дописом музею історії міста хмельничани поділилися своїми спогадами про перші тролейбуси. Для багатьох це – яскравий момент дитинства та юності.
Про ціни та квитки: Багато хто пам’ятає ціни вже пізнішого періоду
“5 копійок – автобус, 4 – тролейбус”, – пишуть користувачі, виправляючи офіційні дані про початкові 5 копійок, спираючись на власні спогади.
“В автобусах стояли каси, куди сам кидав гроші й відривав квиток! Совість була найкращим контролером”.
“А мені запамʼяталися талони і компостери. Цей звук ‘клац-клац’ ні з чим не сплутаєш”.
Про комфорт (і його відсутність): Той самий «Київ-6» запам’ятався не тільки трьома дверима
“В тролейбусі було двоє дверей (у пізніших моделях) і досить незручно з повного було вибиратися… Середина завжди була пустою”.
“А ще вони билися струмом! Особливо в дощ, коли берешся за поручень при вході”.
Про маршрути:
“Я памʼятаю, як катався від кінотеатру Чкалова (ім. Т. Шевченка тепер) до залізничного вокзалу в перших тролейбусах”.
“Працювала в 1979 по маршруту Катіон – Ракове. Маршрут пролягав через все місто, було дуже цікаво”.
Минуло 55 років. Змінилися та розширилися маршрути, замість «Київ-6» їздять «Богдани», «Електрони» та, ситуативно, «Škoda», проїзд давно не коштує не лише 5 копійок, а й 5 гривень. Але тролейбус залишається не лише головним символом Хмельницького, а й нескінченною темою для обговорень та суперечок у соцмережах.
Інші матеріали рубрики “Гортаючи старі підшивки” можна знайти за тегом підшивки на сайті Поділля NEWS.
Фото – зі сторінки Музею історії міста Хмельницького
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
