60% суші Землі вийшли за межі екобезпеки

У дослідженні розглядається стан функціональної цілісності біосфери, її історична динаміка та сучасні ризики для глобальної екологічної стабільності.

Науковці розробили методику оцінки екологічних меж за допомогою двох індикаторів, що враховують потоки енергії фотосинтезу та структурні зміни екосистем. Ці дані порівняли з показниками, для яких у літературі визначено «критичні пороги». Кожному регіону присвоїли статус: безпечний простір, зона підвищеного ризику або зона високого ризику.

Моделювання показало, що перші тривожні зміни відбулися ще у 1600 році в середніх широтах. До 1900 року 37% суші вийшли за межі безпечних зон, а 14% потрапили в категорію ризику. Сьогодні ці показники зросли до 60% і 38% відповідно. Вплив індустріалізації та інтенсивного землекористування виявився сильнішим і ранішим за кліматичне потепління.

Нині найбільші порушення зафіксовані в Європі, Азії та Північній Америці. Саме ці регіони зазнали радикальної трансформації ґрунтового покриву, зокрема через сільське господарство. Це свідчить про глибокий антропогенний тиск на біосферу та втрату її регуляторних функцій.

Йохан Рокстрьом наголосив: «ця перша карта світу, яка показує перевищення межі функціональної цілісності біосфери, є проривом з наукової точки зору». Він підкреслив, що дослідження надає важливий імпульс для міжнародної кліматичної політики. Йдеться про тісний зв’язок між біомасою, природними поглиначами вуглецю та процесами пом’якшення змін клімату.

Функціональна цілісність біосфери означає здатність рослинності підтримувати кругообіг вуглецю, азоту та води. Втрата цього потенціалу загрожує стабільності системи Землі. Як пояснює Фабіан Стенцель, «людський попит на біомасу продовжує зростати, і стає ще важливішим кількісно оцінити навантаження, яке ми вже чинимо на біосферу».

Дослідження базується на концепції «Планетарних меж», оновленій у 2023 році. У центрі уваги опинилися енергетичні потоки від фотосинтезу, які є основою життя. Вольфганг Лютт зазначив: «люди зараз відволікають значну частину енергетичних потоків природи на власні цілі, порушуючи динаміку системи».

Модель LPJmL, використана у проєкті, дозволила відтворити зміну кругообігу води, вуглецю та азоту від 1600 року. Це дало змогу простежити, як поступове розширення землекористування впливало на екологічну стабільність у глобальному масштабі.

Таким чином, дослідження показує: понад половина суходолу Землі вже перебуває за межами «безпечної зони», що ставить під загрозу майбутнє екосистем і людства.