онкозахворюваність зросте майже вдвічі до 2050

Перехресний аналіз глобальних даних прогнозує, що до 2050 року захворюваність на рак зросте на 77%, а смертність від нього – на 90%, причому найбільший тягар припаде на країни з низьким індексом людського розвитку.

Пандемія COVID-19 значно порушила роботу систем охорони здоров’я, зокрема сферу профілактики та лікування онкологічних захворювань, що призвело до зниження доступності діагностики та лікування в багатьох країнах. Через відсутність оновлених даних, що враховують наслідки пандемії, більшість прогнозів онкологічної захворюваності та смертності базується на інформації до 2020 року, що обмежує точність передбачень. Однак, оновлені прогнози, зібрані дослідниками з Чарльз-Стертського університету на основі даних Глобальної обсерваторії з раку, дозволяють краще оцінити очікуваний тягар онкологічних хвороб у найближчі десятиліття.

Згідно з новими оцінками, до 2050 року загальна кількість випадків раку може зрости до 35,3 мільйона, що на 76,6% більше порівняно з 2022 роком, тоді як кількість смертей від новоутворень зросте до 18,5 мільйона, що становить приріст на 89,7%. Найбільш поширеними типами раку залишатимуться рак молочної залози, передміхурової залози, колоректальний рак, рак легенів та немеланомний рак шкіри, причому останній стане основною причиною смертей від онкологічних захворювань. Аналіз також показує, що зростання захворюваності та смертності торкнеться обох статей, однак у чоловіків воно буде більш вираженим.

Регіональні прогнози свідчать про значні відмінності у розподілі онкологічної захворюваності та смертності. У країнах з низьким індексом людського розвитку до 2050 року кількість випадків раку та смертей від нього може зрости майже втричі, що відображає обмежений доступ до якісного медичного обслуговування та профілактичних програм. Найбільше зростання онкологічної захворюваності прогнозується для Африки, де кількість випадків може збільшитися в п’ять разів у порівнянні з Європою, де очікується більш помірне зростання.

Дослідники наголошують на важливості розробки ефективних програм профілактики раку, особливо для країн з низьким рівнем розвитку, де обмежений доступ до діагностики та лікування може сприяти стрімкому зростанню захворюваності та смертності. Поліпшення доступу до ранньої діагностики, оптимізація лікувальних протоколів та надання якісної реабілітації є ключовими факторами, що можуть сповільнити прогнозоване зростання онкологічного тягаря в найближчі десятиліття.