Чи винен вулканізм у загибелі динозаврів більше, ніж астероїд?

Міжнародна група науковців розкрила зв’язок між виверженням Деканських пасток та кліматичними змінами, що передували вимиранню динозаврів, завдяки синхронізації даних з Атлантичного та Тихого океанів.

Геохімічні відбитки минулого

Дослідники змогли вивчити останній мільйон років перед масовим вимиранням. Вони використали геохімічні дані високої роздільної здатності для аналізу. Ці записи показують вплив базальтового вулканізму на клімат. Дані охоплюють події наприкінці Маастрихтської ери 66-67 мільйонів років тому.

Клімат Землі формується під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Надра планети виділяють тепло від радіоактивного розпаду. Вулканічна діяльність вивільняє хімічні сполуки, як-от діоксид сірки та вуглекислий газ. Зміни орбіти Землі також впливають на кількість сонячної радіації на поверхні.

Точна синхронізація геологічних даних стала ключем до розуміння цих давніх кліматичних змін. Дослідники змогли вирівняти записи з точністю до 5 000 років. Це надзвичайно висока точність для подій, що відбулися 66 мільйонів років тому.

“Подібно до метронома, ми використали ритмічні зміни сонячної інсоляції, закарбовані в геологічних даних, для синхронізації кліматичних архівів,” – стверджує Томас Вестерхольд з Бременського університету. Така точність дозволила вченим побачити, що зміни клімату відбулися одночасно в обох океанах.

Роль Деканських пасток

Деканські пастки – це масивні базальтові породи в Індії. Їхня товщина сягає двох кілометрів. Вони покривають значну частину західної Індії. Геологи називають такі масштабні вулканічні події “Великою магматичною провінцією”.

Дослідники виміряли ізотопний склад осмію у відкладеннях океанів. Ці вимірювання показали два чіткі етапи вулканічної активності. Обидва етапи збігаються з основними фазами виверження Деканських пасток. Цікаво, що кожен етап мав різний вплив на навколишнє середовище.

“На наш подив, ми виявили два етапи в ізотопному складі осмію в обох океанах,” – розповідає співавтор дослідження Дзюнічіро Курода з Токійського університету. Він додає, що ці етапи мали різний вплив на екосистеми того часу.

Наслідки для розуміння вимирання

Геохімічне моделювання допомогло розгадати таємниці отриманих даних. Вчені виявили, що обсяг виверженого базальту був набагато більшим, ніж вважалося раніше. Викиди вуглекислого газу та діоксиду сірки значно вплинули на глобальну кліматичну систему.

Дослідження показує, що на початку вулканізму в Деканській пастці стався потужний імпульс. Виверження були багатими на сірку. Це спричинило стрес для екосистем не лише на місцевому, але й на глобальному рівні.

Дон Пенман з Університету штату Юта зазначає важливість цих відкриттів. Його геохімічне моделювання показало, що початковий імпульс вулканізму датується приблизно 66,288 млн років тому. Це підтверджено радіоізотопними методами.

Таким чином, нові дослідження дають глибше розуміння послідовності подій. Вони допомагають пояснити, як вулканічна активність вплинула на клімат Землі. А також – як ці зміни могли спричинити вимирання динозаврів наприкінці Крейдового періоду.