Нове дослідження змінює версію про походження каменю Стоунхенджу

Нове дослідження Вівтарного каменю Стоунхенджу перевертає традиційні уявлення про його походження, вказуючи на Шотландію замість Уельсу як первинне джерело цієї давньої мегалітичної споруди.

Хімічний аналіз змінює історію

Вчені з Університету Кертіна виявили, що шеститонний Вівтарний камінь походить зі Шотландії, а не з Уельсу, як вважалося раніше. Дослідники детально вивчили хімічний склад мінеральних зерен фрагментів цього масивного пісковика розміром 5 метрів на 1 метр, що розташований у центрі знаменитого кола.

Результати аналізу, опубліковані в журналі Nature, створили унікальний “хімічний відбиток” Вівтарного каменю. Цей відбиток виявився ідентичним породам з Оркадського басейну в північно-східній Шотландії і суттєво відрізнявся від хімічного складу валлійських корінних порід.

“Наш аналіз показав, що вік окремих мінеральних зерен Вівтарного каменю в основному становить від 1 000 до 2 000 мільйонів років, тоді як вік інших мінералів – близько 450 мільйонів років”, – пояснив Ентоні Кларк, провідний автор дослідження з Університету Кертіна.

Вражаюча відстань транспортування

Найбільш вражаючим аспектом цього відкриття є відстань, яку подолав камінь – щонайменше 750 кілометрів від місця походження до Стоунхенджу. Це значно більше, ніж вважалося раніше, коли його джерело пов’язували з районом Бреконських маяків на південному сході Уельсу.

Професор Кріс Кіркланд, співавтор дослідження, наголошує на значущості цього відкриття для розуміння суспільної організації неолітичного періоду: “Транспортування такого масивного вантажу по суші з Шотландії на південь Англії було б надзвичайно складним завданням, що вказує на ймовірний маршрут морського судноплавства вздовж узбережжя Британії”.

Переоцінка неолітичних технологій та соціальної організації

Дослідники вважають, що транспортування Вівтарного каменю на таку велику відстань близько 4600 років тому вимагало значно вищого рівня суспільної координації та технологічних навичок, ніж вважалося раніше для цього періоду.

Це відкриття підтверджує існування розвинених торговельних мереж на великі відстані та складних соціальних структур у неолітичній Британії. Воно також свідчить про морські навігаційні здібності давніх британців, які, ймовірно, транспортували камінь вздовж узбережжя.

Річард Бевінс, професор Аберістувітського університету та співавтор дослідження, зазначив, що з визначенням шотландського походження каменю розпочинається пошук його точного місця видобутку. Це може привести до нових відкриттів про неолітичні культурні зв’язки між різними частинами Британських островів.

Вівтарний камінь, описаний організацією “Англійська спадщина” як велика плита зеленуватого старого червоного пісковика, залишається одним із найбільш загадкових елементів Стоунхенджу. Наразі він частково похований під двома каменями, що впали, але продовжує розкривати нові таємниці дослідникам, які вивчають цю давню пам’ятку.

Це відкриття є ще одним доказом того, що Стоунхендж продовжує дивувати нас, змушуючи переглядати усталені теорії та відкриваючи нові горизонти для розуміння складності та досягнень наших давніх предків.